fbpx

Рідний внук, але не любимий. Це напевно можна порівняти з відношенням мачухи до дітей свого чоловіка

Моя дочка виїхала вчиться в Німеччину. Після закінчення університету вона там вийшла заміж. Побувати на весіллі у мене не вийшло. Через рік у мене народився онук, назвали Матіус. Йому вже два рочки, і ось вони вирішили приїхати до нас в гості.

Я дуже хвилювалася перед їх приїздом, я так хотіла побачити мого внука, я думала якщо обійму його, то вже ніколи не відпущу його зі своїх обіймів, але сталося все зовсім по іншому.

Коли вони приїхали він повільно підійшов до мене, погляд був у нього холодний, я спробувала зобразити щастя на обличчі, посміхалася, ми обнялися, але всередині була якась порожнеча. Наче я обіймаю чужу дитину! Спочатку я думала ми просто не звикли ще один до одного, і я вирішила ближче з ним поспілкуватися, може потім і почуття з’являться.

Але час минав, а любов не з’являлася. Це напевно можна порівняти з відношенням мачухи до дітей свого чоловіка. Начебто і не чужий, але і не любимий! Незабаром вони поїхали, а у мене на душі не спокійно, мене ніби обдурили. Я завжди дуже любила свою дочку, не хочу їй про це розповідати, їй це заподіє бiль. Але, що мені робити, і як з цим боротися не знаю.

Через кілька місяців вони знову приїжджають до нас, а я не знаю, чи зможу я знову вдавати щасливу бабусю?

За матеріалами.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page