Це мій другий шлюб. Із першим чоловіком я прожила п’ять років і стала двічі мамою. Але він собі іншу знайшов і навіть, наявність двох діток його не спинила. Розійшлися ми тихо і мирно, як і жили до того. Ми й досі дружимо, хоча вже п’ятнадцять років як розлучились.
Колишній чоловік спілкувався з дітьми, платив аліменти та відгукувався, якщо мені потрібна була допомога. Але як тільки його нова дружина подарувала йому сина – спілкування зійшло нанівець.
Сама я заміж не поспішала і навмисне нікого не шукала. Я розуміла, що з двома дітками знайти пару не просто. Однак після зустрічі з Ігорем довелося змінити свою думку. Він порозумівся з моїми дітьми, його не лякала відповідальність, та й людина він добра і щира
Я розуміла, що хлопчикам потрібен батько, тому одразу погодилась коли він мені пропозицію зробив. Сини навіть татом його почали називати, адже рідний батько зник. Взагалі нічого не нагадувало про його існування.
Жили ми у моїй двокімнатній квартирі, яка дісталася мені від батьків. Ігор відразу сказав, що хоче спільних дітей, і я начебто була не проти, але хотіла почекати з цим питанням. Ми розуміли, що спочатку нам потрібно зщось із житлом вирішити.
Ми продали мою двокімнатну квартиру і придбали чотирикімнатну квартиру у хорошому районі, правда взяли ми її в кредит на кілька років. Виплатили ми наше житло лиш два роки тому.
Маємо ми з другим чоловіком двох спільних діток – Семена і Макара. Усі четверо дітей між собою дуже дружні і ніякої різниці між ними немає узагалі. Всі мого чоловіка називають татом і кожен має у рівній частині від нас увагу і любов. Ну принаймні я так думала до останнього часу.
Справа в тому, що у мого чоловіка мама у засвіти пішла нещодавно і для мене було приємною несподіванкою те, що вона заповіла свою квартиру однокімнатну нашому старшому сину Олегу. Я дуже зраділа, адже йому дев’ятнадцять і він вже на другому курсі. скоро може й одружиться, а отже у нього питання з житлом вирішене.
Уявіть мій подив, коли я почула, що чоловік мій нинішній надумав оскаржити таку волю своєї матері. Аргумент його мене просто ошелешив: Олег не рідний онук його мамі і мама повинна була залишити все Семене, або Марку.
Не знаю, як тепер бути. Росли діти увесь час мов брати рідні, а тепер виявилось що є рідні і ні? Намагалась із чоловіком поговорити а він каже, що мама його вчинила не справедливо і він зробить все, аби оту її помилку виправити.
І як мені тепер бути? Ніби як і на розлучення не подаси, бо й причини такої немає живемо ми мирно і тихо, а з іншого боку, як виявилось – у тихій воді багато чого водиться.
Як же мені бути?
23,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
