fbpx
Історії з життя
Родина чоловіка, а вірніше їхні погляди на життя, завжди мене дивували. Але остання свекрушина забаганка ну вже ні в які рамки, якщо чесно. Мій вчинок, навіть чоловік не розуміє, але я буду стояти на своєму. Не витрачатиму життя на таке і край!

Родина чоловіка, а вірніше їхні погляди на життя, завжди мене дивували. Але остання свекрушина забаганка ну вже ні в які рамки, якщо чесно. Мій вчинок, навіть чоловік не розуміє, але я буду стояти на своєму. Не витрачатиму життя на таке і край!

Ми з чоловіком на заробітках у Фінляндії познайомились. Я туди студенткою вперше поїхала, а він нашим бригадиром був. Швидко у нас закрутилось усе. Додому я поверталась уже при надії і з планами щодо весілля.

Перше ж знайомство з майбутніми свекрами на мене незабутнє враження справило. Виявилось, що ця родина десятиліттями їздить на заробітки. Збудували величезний дім з терасами і балконом, обставили його по останньому слову техніки. Власне на це вони усе життя і заробляли. Їм навіть паркан робили на замовлення. Прямо витвір мистецтва а не паркан, скажу я вам.

Але що найцікавіше, у тому домі вони займали лиш одну кімнату. Причина проста і смішна водночас: дорого отоплювати. Прямо от дуже дорого. От три місяці зими вони обігрівають одну кімнату кухню і вбиральню. Все інше замкнене.

Ми одружились і стали жити у хаті моєї бабці у мене на батьківщині. Чоловік зробив ремонт, батьки допомогли замінити дах і поставити паркан. Нам все подобалось, але не свекрам. Вони все повторювали, що нам потрібно будуватись. Що в нас малюки будуть, а маленька хатина, це не місце де ростимуть щасливі діти.

Десять років я заміжня. Син у п’ятий клас ходить. Ми з чоловіком працюємо на відгодівельному комплексі у нас в селі. Зарплатня пристойна, нам на все вистачає. І все було спокійно і мирно, аж доки не зателефонувала моя свекруха з новиною.

Справа в тому, що сусідка у них дім поруч побудувала. Не знаю, що там за будова така, але свекри терміново вирішили свій перебудувати. У планах розширення і чималеньке. А до чоловіка вони зателефонували, аби їм допоміг.

Я думала що мій Денис посміється і відмовиться, але він цілком серйозно це все сприйняв. Уже попередив на роботі про те, що за сімейних обставин звільниться і планує нас усіх перевезти до батьків на час робіт. От так просто!

Найцікавіше, що ні він ні його батьки не можуть дати відповіді навіщо розширювати дім, який і так завеликий для двох людей, які там лиш три місяці на рік живуть. У них у всіх повне і абсолютне нерозуміння суті мого запитання. От треба і все! Вони ж так вирішили. Гроші, мовляв є, так у чому питання.

Я сказала чоловіку що нікуди не поїду і його не пущу. Так тепер я для всіх них не така. Ця тема у нас щодня спливає. Я стою на своєму, він на своєму.

А свати щодня телефонують. Уже скинули проект перебудови і просять чоловіка приїхати, доки хороша погода залити фундамент.

Розумію, що чоловік рік буде зайнятий там. Відпускати одного не хочу, але й їхати з ним працювати на безглуздій будові бажання не маю.

Як же мені бути?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page