Ромка прийшов як зазвичай у Неділю сам, хоча Наталя і обіцяла, що будуть усією родиною. Син був похмурим і мовчазним, прямо видно було наскільки для нього неприємним обов’язком є наш наш чай недільний. Я намагалась його розговорити, та він і слова не зронив, лиш мугикав. Я прекрасно розуміла, чому він такий і чому невістка не з’явилась сьогодні, але вдіяти нічого не могла. Я бабуся і буду робити так, як підказує моя душа

Ромка прийшов як зазвичай у неділю сам, хоча Наталя і обіцяла, що будуть усією родиною. Син був похмурим і мовчазним, прямо видно було наскільки для нього неприємним обов’язком є наш чай недільний. Я намагалась його розговорити, та він і слова не зронив, лиш мугикав. Я прекрасно розуміла, чому він такий і чому невістка не з’явилась сьогодні, але вдіяти нічого не могла. Я бабуся і буду робити так, як підказує моя душа.

Мій син, Роман в свої тридцять вдруге одружений. Від першої дружини пішов три роки тому і в другому шлюбі має вже трьох діток. У першому шлюбі у нього залишився син Ростик.

Я дуже любила і зараз люблю свою першу невісточку Олю. Дівчина вона і справді хороша, тиха, покладиста, спокійна. Оля прекрасна господиня і дуже хорошою дружиною була сину моєму, але Ромці захотілось гострих відчутів. Знайшов Наталю собі до пари. Живуть тепер мов голуби в гніздечку – то один вилетить, то другий, але ж щасливі.

Троє діток у них. Дві старші близнючки Аня і Таня і хлопчик нещодавно з’явився – Іванко. Живуть вони окремо від мене, тож як там у них і що я не відаю і слава Богу.

Але справа в тому, що мій Ромка геть відмовився від свого старшого сина. Хлопчик дуже до нього прив’язаний, важко переживає розлуку із батьком, проте Ромка викреслив його зі свого життя і навіть чути про нього не бажає. Мені Ростика справді шкода, адже він дуже добра і розумна дитина, та й перед Олею мені соромно за сина. Якщо говорити на чистоту, то краще б Оля мені за доньку була, бо мені вже лячно від наближення старості із такою ріднею.

Я не раз Ромку свого просила допомагати Олі, не забувати про Ростика. Кілька разів влаштовувала їм “випадкові” зустрічі у себе в квартирі, але тільки гірше робила, адже Ромка мій просто розвертався і йшов. Дуже малого шкода була після такої картини.

От і вирішила я із Олею побалакати. Ми із нею гарно спілкуємось, вона до мене забігає, порядки наводить, бере речі великі прати і на шафах пил тре, тюлі знімає, пере і вішає. Все це я робити вже не в змозі за станом здоров’я. А це кажу їй:

— Олю, давай я оформлю на Ростика квартиру свою. Ви ж мене за поріг не виставите, правда? На Ромку надії у мене немає зовсім як і на Наталку його. А онуку буде який не який старт у житті. Хай продасть і більшу візьме із жінкою, але ж матиме що продати.

Оля погодилась, але син мій Ромка, як почув, мало дім не розніс по цеглинах. Він заявив, що має трьох діток і сам без житла, адже вони квартиру винаймають. Каже, що не буде зі мною спілкуватись, якщо я так зроблю

Тепер ходить темніший від хмари все що прошу, робить над силу. Я знаю, що вони із Наталкою чекають мого рішення і бачу я його тільки тому, що ще не оформила нічого.

А я вважаю, що задумала усе вірно. Я добре знаю Олю – золота дитина. Мені поруч неї буде і краще і спокійніше ніж із сином своїм. та й Наталя ніколи не виказувала до мене добрих почуттів.

А ви б як вчинили на моєму місці маючи такого сина?

12,04,2023

Головна картинка ілюстративна.