Підлості і підвищені тони часті гості подібних процесів. Люди намагаються якомога сильніше “вцілити” один в одного, ніби розуміючи що суд це остання можливість висловити образи які накопичувалися роками.
У цієї пари було все спокійно, але вигляд у обох був якийсь спустошений. Просто дві дуже втомлені людини вирішили перестати бути разом.
Якщо в подібних процесах відсутня підлість і підступність, то проходять вони досить швидко.
Ось і цього разу через три судових засідання ми підписали мирову угоду, яка повністю влаштувало всіх.
Майна у них було не дуже багато і в кінцевому підсумку йому дістався будинок, їй квартира і дача.
Моїм клієнтом був чоловік. Весь час поки йшов суд ми з ним не обговорювали жодних особистих моментів. І я поняття не мала про причини розлучення. Це теж рідкість.
Зазвичай адвокат знає все: як одружилися, хто кому зраджував, хто ненормальний, а хто ненормальна, така вже специфіка подібних справ. А в цей раз чоловік мовчав.
Ну так от, підписали ми мирову угоду і він запросив мене попити кави. Коли нам принесли каву він розповів мені наступне:
Одружилися вони студентами. Вчилися в одному виші, на одному курсі (він після армії поступив). Виш складний, цілодобово вчилися. Разом вчитися було легше і веселіше. Вона конспекти за двох пише, він реферати за двох строчить. Завжди є що обговорити. Завжди є завдання які необхідно виконати.
Мріяли, що як навчання закінчать так і розважатися почнуть і веселитися.
Виш закінчили, почали кар’єру будувати. Прийдуть ввечері і розповідають один одному про роботу. Мріють як на місцях своїх закріпляться і подорожувати почнуть.
Потім дітей завели.
Хлопчика спочатку. Спочатку хлопчика ростили.
Навчання, спорт, спільна турбота про розвиток дитини.
Хлопчик був складний. Пройшли все і різноманітні залежності і дрібні проблеми з законом. Але в підсумку все у хлопчика виправилася, тому що боролися вони за нього всіма силами. Хороший виріс хлопчик.
Коли хлопчик майже вийшов на дорогу рівну, то донечку запланували.
І пішло по другому колу. Вона роботу не кидала.
Увечері зустрінуться і знову спільних інтересів багато. Про долю сина поговорити, про навчання і здоров’я доньки.
Дівчинка слабенька росла. І загартовували вони її і травами поїли. Мріяли як колись діти виростуть будуть по всьому світу їздити, удвох час проводити. Так і жили вони до того моменту як її мама занедужали.
Маму до себе забрали. Жінка з роботи пішла.
Обоє зробили все для того щоб мама жила.
Носилися обоє як могли, найкращих лікарів піднімали.
Він донькою займався, вона мамою.
Син в університеті вчився.
Увечері сядуть і розповідають один одному. Він розповідає про успіхи доньки вона про лікування мами.
Потім мама її не стало. Програли вони цю битву. Прощання, поминки. Розмови ввечері. Він її заспокоював.
Мріяли про море.
Потім його мама занедужала, почала все забувати плюс ще ряд проблем. На той час він на пенсію вийшов.
Діти виросли і роз’їхалися хто куди. Донька з чоловіком до Ізраїлю жити поїхали. Син у столицю подався.
Обоє вони тепер боролися з хворобою його мами.
Звичайно забрали її до себе. Було важко.
Через три роки її не стало.
Нарешті настав той час про який вони мріяли все життя. Діти виросли, онуків ще немає.
Не треба ні за ким доглядати, нікого рятувати і нікого вчити. Живи в своє задоволення і задоволення партнера. Подорожуй.
Але зрозуміли, що вони так не можуть.
Вони не знають, що з один одним робити, їм нема про що розмовляти.
Поїхали на море. Вона на пляжі весь день він по екскурсіях. Увечері мовчать обоє
Йому про пляж не цікаво, їй про екскурсії.
Удвох не цікаво.
Вони старалися і хобі загальне знайти, але виявилося що їм подобаються абсолютно різні речі.
Все життя їх об’єднувала турбота про когось.
І вони зрозуміли, що без цієї турботи нецікаві один одному.
Потихеньку почалися чвари. А потім сіли і вирішили розійтися. Розійтися тому, що для того щоб цей шлюб був щасливим їм потрібен був завжди хтось третій.
Чоловік тоді сказав мені: «Ми все життя як два бійця однієї армії на якійсь війні. Поставлено завдання вчити і виховувати – ми вчили і виховували. Обоє помилялися, але завдання виконували. Поставлене завдання доглядати і опікати. Ми доглядали і опікали. І ось війна скінчилася і почався мир. Мир, в якому армія не потрібна. Тому солдати розходяться в різні боки, тому що удвох вони можуть тільки воювати, а війна скінчилася».
Автор: Kсенія Пoлежаєва.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
