Коли в десятому класі Олег підійшов до першої красуні школи і своєї однокласниця Ірини і запропонував дружити, вона неохоче відповіла:
– Я з тобою? Та ніколи в житті. Ти подивися на себе з боку. У тебе грошей зовсім немає, навіть на нові штани, он, диви, з латкою ходиш. Ось будеш при грошах – я ще подумаю. А зараз, гуляй!
І пішла коридором весело регочучи з подружками. А він стояв зніяковілий, а в голові колотилася одна думка: ,,Я досягну успіху і ти мене благати будеш, щоб я з тобою одружився!”
Минуло двадцять років. Для Олега ці роки були важкими але цікавими. Після будівельного інституту, який він закінчив з відзнакою, перед ним стояла мета – створити власну будівельну фірму для середнього класy. За згодою батьків заклав квартиру, взяв кредит і почав наполегливо працювати.
І все вийшло – він зміг. Колись маленька фірма стала великою компанією. Тепер, коли він міцно стояв на ногах, прийшов час розшукати Іру. Він через старих знайомих знайшов про неї всю необхідну інформацію. Іра відразу після школи вийшла заміж за чоловіка, старшого на п’ятнадцять років, дітей двоє, але вона ними майже не займається.
Чоловік бізнесмен середньої руки і погулює тихенько. Сама вона не працює, сидить вдома. Із всіх розваг і здобутків – салони краси та дорогі магазини.
Олег зайшов до ресторану, він знав, що Іра сьогодні буде тут. Адже у неї день народження. Заздалегідь приготував подарунок, величезний букет троянд і витончений золотий ланцюжок. Всівшись навпроти їх столу він дивився на її реакцію, коли офіціант приніс їй букет. Вона озирнулася навколо і він помахав їй рукою.
Судячи з розгубленого обличчя, вона його не впізнала. Коли заграла повільна музика він підійшов до неї і запросив її на танець. Вона запитально глянула на чоловіка, той махнув рукою, мовляв танцюй.
– Це ви мені такий розкішний подарунок піднесли? – кокетливо запитала вона.
– Я. Іро, ти мене, що не впізнаєш? – відповів він.
А вона нерішуче запитала:
– Олеже? Ну нічого собі. – Звичайно він змінився, з простого хлопчика виріс красивий, імпозантний чоловік. Коли танець закінчився, він провів її за столик і непомітно вклав їй у руку свою візитку. А сам розрахувався і пішов.
На наступний день вона зателефонувала і запропонувала зустрітися в кафе, згадати шкільні роки, як вона сказала. Він прийшов з квітами і це їй сподобалося. Вони весело провели час, згадали школу, колишніх однокласників.
Коли він запропонував продовжити вечір – вона з радістю погодилася. Коли ж він запитав, як її чоловік відреагує на пізній прихід, Іра махнула рукою і відповіла, що вони вже давно кожен сам по собі.
Потім вже, після всього, вона почала розповідати, як їй погано і самотньо вдома. Діти її не слухають, чоловік не кохає давно.
– А ти покинь його і знайди собі іншого, – запропонував Олег. Вона глянула на нього з хитринкою.
– Ну не знаю. Я про це думала, але де знайдеш такого? Щоб був заможним і міг утримувати? Навколо стільки молодих, а я вже немолода – кокетувала вона.
– Ну що ти. Ти ще молодим фору даси – весело зауважив Олег, а сам подумав: ,,анітрохи не змінилась. Тільки про себе і думає”.
Вони почали зустрічатися, потайки. Що вона говорила чоловікові Олег не знав, але все частіше Іра згадувала про розлучення. Почала натякати про весілля з ним. Він прикидався, що саме так і планував. І ось в один прекрасний день вона прийшла на побачення вся в сльозах.
– Коханий, я розлучилася з чоловіком. Що мені робити? – тремтіла, мов берізка, Іра.
– А як же діти? – запитав він.
– А вони залишаються з колишнім. Якщо я почну нове життя, вони мені будуть тільки заважати – без роздумів відповіла вона.
,,Ну і штучка” подумав Олег, а сам з посмішкою сказав:
– А від мене чого хочеш?
Вона глянула на нього нерозуміючим поглядом.
– Одружись зі мною. Нам же так добре разом. Я буду тобі хорошою дружиною, подарую тобі сина.
,,Ага вірною, поманить хто-небудь пачкою грошей і чоловік в минулому буде” промайнуло в голові.
– Ну добре, давай одружимося – зітхнувши відповів він.
Розмахнулася Іра дуже широко. Замовила собі шикарну весільну сукню, вибрала найдорожчий ресторан. В весільну подорож зібралася на найпрестижніший курорт. Олег в підготовку не ліз, просто дав картку з грошима.
І ось настав день весілля. Вони під’їхали до РАЦСу на лімузині. На сходинках їх чекала купа народу. Іра напевно пів міста запросила. Всі стояли з квітами і подарунками.
Коли до дверей залишилося сходинки три, Олег зупинився і, дивлячись на неї, голосно, щоб всі чули, сказав:
– Все комедія закінчена. Я з тобою не одружусь. Ти мені не потрібна. Згадай як ти мене відшила двадцять років тому, радила заробити грошенят. Ти вже мабуть й забула, а я все життя пам’ятаю – потім повернувся до гостей.
– Ви не хвилюйтеся, ресторан оплачений, гуляйте без мене – розвернувся і пішов. В спину йому прилетів букет нареченої. Він озирнувся. Іра стояла на сходинках і туш рікою стікала по її обличчю. Він махнув їй рукою, сів у машину і поїхав.
Зараз Олег зустрічається з простою і скромною вчителькою і подумує про весілля вже справжнє. А Іра без сім’ї і без дітей змушена працювати в магазині простим продавцем одягу.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
