“Благаю, відчини двері, за мною женуться!”
Руслан подивився в дверне вічко. Звичайно, це була вона. Ці очі він впізнав би де завгодно — наївні, такі оманливі, але він все одно на них купувався б. Він зітхнув і відчинив двері.
Еля пірнула в квартиру наче кішка, попрямувавши на кухню. Поставила чайник і сказала:
— Я голодна, є щось поїсти?
Вони познайомилися, коли їм було сім. Руслан відразу її помітив. Та й не тільки він. Вона була худа, з довгими ногами в дірявих колготках, вічно кудлата і абсолютно безстрашна. Руслан теж був не з боязких, однак при вигляді директриси Аліни Василівни він завжди ніяковів. А Елька витріщала свої зелені очі і волала:
— Мамка в райвно на вас скаргу напише!
З її матір’ю він теж скоро познайомився — вона жила поверхом вище і одного разу прийшла попросити цукру для пирога. Заодно яєць і масла. Мама Руслана, заворожена сітчастими колготками сусідки в поєднанні з коротким синім їжачком, без питань видала їй продукти. Правда, більше двері, не подивившись у вічко, не відчиняла. Ельчина мама сердито стукала у двері важким черевиком і обіцяла поскаржитися в домоуправління на недружніх сусідів. А Елька потім в школі всім розповідала, що у Руслана вдома таргани, а у матері щось синє під оком, мабуть, чоловіче її муштрує. Руслан і сам би всипав маленькій пліткарці, але навіть в сім років він прекрасно розумів — дівчаток чіпати не можна.
Коли йому виповнилося дванадцять, він закохався в Елю. Та не він один, звичайно, хлопчаки мало не кожного дня через неї смикалися, а вона, з виглядом великодушної королеви, дивилася на це з вікна другого поверху.
Одного разу Руслан зважився покликати її в гості — йому батьки тільки-тільки купили денді, а самі до того ж виїхали на дачу. Еля прийшла, однак привела з собою цілу юрбу друзів. Вони грали в його денді, спустошили холодильник і розбили мамину улюблену вазу. Коли вони пішли, приставка пропала разом з ними. Довелося вигадати, що квартиру пограбували, а потім ще вмовляти маму з татом не звертатися до правоохоронців.
А Еля ще й розпускала чергові плітки, ніби його дядька посадили за викрадення жигулів, а у його бабусі — вуса. У Руслана не виникло бажання їй відплатити, а хотілося завжди бути поруч.
В одинадцятому класі за місяць до випуску вона погодилася бути його дівчиною. Він написав за неї екзаменаційний твір і вирішив два варіанти з математики — свій і її. З математики вони обоє отримали четвірки, а за твір у нього була трійка — поки він перевіряв помилки в її роботі, на свою ні часу, ні уваги не вистачило. На випускному вечорі вона його кинула, а потім говорила всім, що виправила в його творі п’ять помилок і що якби не вона, він би отримав двійку.
Тоді Руслан пообіцяв собі, що більше ніколи не купиться на її хитрощі. І ось вона знову тут — сидить, витягнувши ноги і їсть його борщ. Кажуть, вона вийшла заміж, потім розлучилася, зв’язалася з якимось типом з проблемами. Руслан так і бачив, як той здоровань через кілька годин виламує спочатку його двері, а потім і все, що під руку попаде, а Еля згодом буде всім розповідати, що Руслан її викрав, щоб вивідати таємний рецепт борщу, який їй передала у спадок її мама з синім волоссям. Потрібно терміново її прогнати.
Еля з’їла борщ, випила дві чашки солодкого чаю, а потім взяла з підлоги свій старенький рюкзачок, витягла звідти старовинну приставку і сказала:
— Та сама. Я навіть картридж на ринку знайшла — шалену суму за нього відвалила. Пішли, зіграємо.
Руслан заглянув в її аґрусові зелені очі і вирішив — та хай потім розповідає що хоче. А зуби він, у випадку чогось, вставить.
Фото – ілюстративне (pexels).
