fbpx
Історії з життя
Семирічний Іванко винувато потупився. Як же йому хотілось тієї ковбаси! Соковита з хрумкою скоринкою, а ж з руки на стіл капало, коли тітка Таня відкушувала шматочок. Відколи тато поїхав, у нього на сніданок обід і вечерю макарони. Тітка Таня варила каструльку на день: — Хочеш за раз з’їж, хочеш цілий день по ложці.

—Чого чекаєш? – гримнула Таня, доїдаючи чималий шматок ковбаси домашньої, – Коли твій татко почне гроші заробляти, тоді і ти таке їстимеш, а поки і за макарони будь удячним.

Семирічний Іванко винувато потупився. Як же йому хотілось тієї ковбаси! Соковита з хрумкою скоринкою, а ж з руки на стіл капало, коли тітка Таня відкушувала шматочок. Відколи тато поїхав, у нього на сніданок обід і вечерю макарони. Тітка Таня варила каструльку на день.

— Хочеш за раз з’їж, хочеш цілий день по ложці.

Розігрівати ті макарони, чи бодай підходити до холодильника з харчами йому одразу заборонили.

— Як почне тато твій гроші давати на твоє утримання, тоді і тобі там щось буде. Зараз для тебе там нічогісінько немає. Я ледарів не годую.

А малий з усіх сил намагався допомагати, аби хоч трохи його тітка Таля полюбила. Адже його мама завжди називала найкращим помічничком. А тут і відра з водою на город носив, аби поливати і дровця маленькою сокиркою рубав і від свиней чистив, а все не так.

Найбільшою його мрією було повернутись до мами. Він спочатку сердився на неньку, адже вона залишила біля себе його сестричку, а його відправила до тітки Тані з татком. А тепер нема і краплі образи. Хочеться просто повернутись і обійняти свою мамусю. З’їсти її запашного борщу із галушками, послухати доброї казки на ніч.

Одного разу, коли тітка Таня особливо допекла Іванко вирішив повернутись додому. Висипав свої макарони до пакету, аби було, що їсти дорогою і пішов у той бік звідки його привезли. Розрахунок був простий: сюди вони доїхали за пів дня на авто, значить, він дійде додому за один день.

∗ ∗ ∗

Дитину шукали усім районом. Ніхто не знав де він дівся і куди пішов, а головне коли. Тітка Таля не могла навіть сказати у, що той був одягнений. Вона лиш посеред ночі помітила, що ліжко дитини застелене, а його нема.

— Ну, макарони зранку забрав. Значить ще о шостій на подвір’ї був! – це все, що від неї дізнались.

Татка малого Іванка також ледь розшукали. На запитання, чому дитина, яка повинна проживати з ним після розлучення, знаходиться у жінки, яка навіть родичкою йому не доводиться, чіткої відповіді дати не міг.

— За ним дивляться. Що ви ще з мене хочете? Я з нею типу як живу. – проричав у відповідь, – Коли знайдете, повідомте, а в мене справ і без того вистачає.

А рідна мама малого геть посивіла. Підняла на ноги усі можливі громадські організації і найнявши з десяток машин разом з добровольцями прочісувала усі можливі дороги навколо місця, звідки пішов її Іванко.

Малого, геть знесиленого випадково знайшли у лісі на третій день. Він заблукав майже одразу, вирішивши зійти зі шляху, аби скоротити дорогу. Якби не стара лісникова вівчарка, яка буквально притягла господаря до місця де дитина лежала, лячноно і уявити, що було б.

– Він його забрав одразу після того, як я повідомила, що хочу розлучення, – розповіла жінка одному з місцевих журналістів. – Я просила суддю, аби він залишив дітей зі мною, пояснювала, що йду саме через байдужість і черствість чоловіка до дітей. Але все зробили за законом: мені доньку, чоловіку сина. А він лиш аби мені допекти до всіх тих судів подавав. А коли все ж досяг свого – малого просто залишив невідомо на кого. Я ж до всіх інстанцій писала, які тільки служби не підіймала, а все марно. Ось і зараз оскаржую рішення у суді і молюсь, аби малого знов не повернули татку.

Як воно буде – покаже час. А хлопчика шкода. До сліз.

Автор Анна Корольова.

Спеціально для intermarium.news. Передрук без згоди автора – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page