Моя двоюрідна сестра Галина – цікава жінка. Вона згадує про те, що ми рідні лише тоді, коли їй щось потрібне. Цього разу вона прийшла в гості, щоб випросити в мене якесь вбрання на зустріч випускників. У неї в самої гардероб значний, але чомусь вирішила поритися в моїй шафі.
– Сестро, виручай. Я хочу той твій зелений костюм. Ошатний такий!
— Вибач, але він мій улюблений, ще й дуже дорогий. Вибери щось інше, гаразд?
— Я саме за ним прийшла. Навіть кг скинула, щоб у нього влізти. Будь ласка!
Сестра пообіцяла бути дуже акуратною, тому я її врятувала. Галина пообіцяла повернути мій улюблений костюм наступного дня.
Минув тиждень — сестра не дзвонить. Мало того, вона навіть трубку не піднімала, і я вирішила навідатися до неї на роботу.
— Галю, як відбулася зустріч? Все добре? – Запитала я.
— Якби… Ти, до речі, теж винна. Чому ти не відмовила мене від костюма? Однокласниця Світлана в такому ж прийшла. Я як побачила, мені так соромно стало! Ти спеціально так зробила? Кажи правду! — зі старту почала Галя.
— Галино, ти чого? Звідки я знаю твоїх однокласниць? Простий збіг, не перегинай, — відповіла я.
– Нічого собі! Твій костюм мені всю вечірку зіпсував. Тим більше, Світлана стрункіша за мене.
– Мені все одно, Галю. Де мій костюм!
— Так на ньому ж пляма – говорить спокійно. – Я намагалася вивести, але не вийшло.
— Треба було одразу хімчистку здати! Що я тепер із цим костюмом робитиму? Тоді на вихідних ідемо до магазину, я собі такий же новий візьму.
Чи потрібно казати, що костюма я не побачила зовсім ніякого. Більше того, сестра зі мною не спілкується і на святах не вітається.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
