fbpx

Сестра моя втратила чоловіка кілька років тому і нині одна підіймає двох діточок. Того разу я погодилась допомогти сестрі і для того, аби вона після роботи відпочила – забрала племінників до себе. Ми прекрасно провели час і я вирішила, що зможу ще не раз їх до себе запросити, але дзвінок сестри моєї, який пролунав наступного дня усі плани перекреслив. Я й досі не можу зрозуміти, що ж то було таке?

Сестра моя втратила чоловіка кілька років тому і нині одна підіймає двох діточок. Того разу я погодилась допомогти сестрі і для того, аби вона після роботи відпочила – забрала племінників до себе. Ми прекрасно провели час і я вирішила, що зможу ще не раз їх до себе запросити, але дзвінок сестри моєї, який пролунав наступного дня усі плани перекреслив. Я й досі не можу зрозуміти, що ж то було таке?

— Так не можна говорити! – чую голос мами в трубці.

Я відклала телефон убік, адже точно знала що почую далі, однак навіть так я чула її слова:

— Ти знаєш, як їй тяжко! Це твоя рідна людина! Вона ж змушена працювати цілодобово. Їй відпочити треба. А ти що робиш? Прийшла з роботи і вечорами відпочиваєш? Так важко забрати дітекй сестри до себе, аби вона хоча б годинку відпочила?

Начебто мама права. У мене справді дітей немає, тому я можу після роботи займатися тим, що вважаю за потрібне. А от сестричка моя мов білка у колесі крутиться. Має одразу три роботи по кілка годин кожна і ще й в нічну виходить.

У мене двоє племінників: 5 та 12 років. Старшій дівчинці доводиться няньчитися з молодшим братом, адже мамі потрібна допомога.

Мама мене часто просить забрати дітей сестри, щоб та відпочила. Я б із радістю, але мені геть не подобається те, що буде уже після оцих усіх відвідин.

А справа в тому, що сестру не влаштовує, як я проводжу час із дітьми. Вона хоче, щоб я їм овочі на пару варила та енциклопедії читала, а ми їмо піцу та дивимось кіно разом.

Коли я забираю племінників, Маруся мені буквально щохвилини надзвонює. Часом я навіть не піднімаю слухавку, адже мене це дратує. Якщо ж відповідаю на дзвінок, то повинна прямо по хвилинам розповісти, що я робила, коли, як і що планую робити далі. Навіщо мені це? Діти мене не напружують, а ось їхня матуся — дуже навіть.

Саме тому востаннє я пообіцяла собі, що більше не буду сестричці допомагати. Я розумію все – вона втратила чоловіка, з грошима нині дуже туго і все таке, але й міра якась повинна ж бути?

Виходить, що я ніби як їй допомагати намагаюсь. але все не так і не те, ще й мало не вибачаюсь потім.

Так, сестриця у мене дуже заклопотана, та й мама працює моя, у неї і вік і здоров’я не те, аби до сестри їхати щовечора, однак я не збираюсь більше слухати наскільки я не права і що правильно робити потрібно було ось так, а не так.

Скажіть, от ви б допомагали сестрі своїй у скрутну для неї хвилину знаючи, що “подяка” буде ще три дні невдоволення і вічного моралізування?

24,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page