Сестрі дуже хочеться розкішного весілля, щоб табун гостей, дорога сукня, лімузин та інші атрибути “розкоші”.
Але є “маленька” прикрість – грошей у сестри на це немає, і у нареченого її таких грошей теж немає. А свята хочеться так, що аж свербить.
От вона на мене і напосіла, аби я гроші їй позичила, а вона потім буде мені потихеньку їх віддавати. До цього процесу підключилася мама, і також вимагає, щоб я допомогла сестрі.
Гроші я маю, але складаю їх на квартиру. Сестра на весілля просить двісті тисяч, дуже немаленька сума, яку неясно чи вони з чоловіком зможуть колись повернути.
У сестри купа карточок з мінусовим лімітом. Вона з ними крутиться як білка в колесі, вносячи платіж на одну, а потім по черзі перекидаючи його на всі карти, щоб потім назад зняти гроші, що залишилися.
У нареченого сестри теж таких величезних грошей на весілля немає. Він отримує від сили п’ятнадцять на місяць, з яких десять йде на оренду житла. Але повністю підтримує бажання нареченої відгуляти дорожезне весілля.
Позику їм за таких умов ніхто не дасть, бо сестра взагалі офіційно не працює, зарплата на руки, дохід нареченого я вже озвучила.
Їм би просто розписатися і почати вигрібати з тієї “ями”, де вони опинилися, але ж ні, треба щоб “було не гірше, ніж у сусідів, щоб усі бачили, як багато гуляють”. Показуха, одним словом.
Звісно, я не хочу таким людям на таке давати гроші. По-перше, вони мені не з неба впали, я сама їх заробляла довго і наполегливо.
По-друге, ці гроші відкладаються на конкретну мету – на купівлю квартири. Я хочу вже восени купувати житло, у мене вже наскладано на половину однокімнатної квартири.
По-третє, якщо я дам сестрі ту частину, яку вона просить, то цих грошей ніколи не побачу більше. Це я чудово розумію, бо з прибутками сестри такі борги віддавати вона буде сто років.
Я впевнена, що вона по кілька тисяч віддаватиме, а потім і це затихне. А потім вона ще й матір’ю стане , і там до неї вже взагалі з цією темою не підступишся.
Свою позицію я і мамі, і сестрі пояснила кілька разів. Як зі стіною говорила: стояли, дивилися, очима кліпають і все.
– Це твоя сестра, ти мусиш їй допомогти! – переконана мама. – Інакше ти мене дуже розчаруєш.
Ото причини для розчарування у мами. Але на такі трюки вона могла мене підловити хіба в школі, а зараз у мене вже імунітет до подібних маніпуляцій.
А в чому допомога? Якби у неї, не дай боже, були проблеми зі здоров’ям, я б без просьб дала грошей. А те, що вона задумала, це просто забаганка і не більше.
Я вважаю, що якщо грошей немає, то нащо робити весілля. А хочете весілля, то сидіть і збирайте гроші. Або справляйте таке, яке вам по кишені. Хіба я не права?