fbpx
Історії з життя
Сестричка моя має чотирьох дітей! Рік тому, в 36 років четвертого народила і все на державу сподівається – а раптом їм там манна небесна за дітей посиплеться? От хіба що будинок купила і то страшненький. І все скиглить, в борг просить

Моя сім’я складається всього з трьох осіб: я, чоловік і син. Ось такий наш маленький, затишний світ. Зате у нас величезна кількість рідні: рідний брат чоловіка і моя сестра – обоє від нас старші. Батьки чоловіка і моя мама. Двоюрідні брати, сестри та їхні батьки: наші тітки і дядьки. Всі живуть в нашому місті або в нашій області. Колись ми трималися всі разом, дуже дружили, але останнім часом з половиною рідні ми майже вороги. Є така приказка: «Хочеш втратити друга – позич йому гроші!». Тільки у нас вийшло навпаки: «Хочеш зіпсувати стосунки із родичем – відмов йому в грошах».

Вся рідня у нас в основному прості роботяги. Чоловіки на заводі чи водії, серед жінок багато домогосподарок, яких чоловіки, нібито «забезпечують» на свою стабільну, невелику зарплату. Тільки ми вирішили не зупинятися на сірому існуванні, а розкручуватися. Чоловік відкрив магазин: побутові, господарські та садові товари. Пішли гроші, причому хороші. І тут ми почали часто чути прохання від рідні: «Дай в борг, скоро віддам!». Батькам важко відмовити, але вони звертаються тільки в крайньому випадку, особливо свекри. Вони самі працюють не покладаючи, знають, як це – заробляти гроші. Моя мама два рази просила в борг, але відразу ж віддавала в обіцяний термін, хоч нам і ніяково було брати у неї гроші назад.

Але наші браття і сестрички це щось! У чоловіка брат любить випити. Але він сильно не напружує: якщо він попросить п’ятисотку і вчасно не віддасть, то відпрацює у нас вантажником, коли ми привозимо товар. А ось сестричка моя має чотирьох дітей! Рік тому, в 36 років четвертого народила і все на державу сподівається – а раптом їм там манна небесна за дітей посиплеться? От хіба що будинок купила і то страшненький. І все скиглить, в борг просить: «Ай-яй, чоловік ледар, діти голодні, дай до получки чоловіка!». Давали, але вчасно вона не повертає! А у нас товар прибув, нам його забирати терміново з оплатою. Сестричка то трубку не візьме, то несе якусь нісенітницю. Особливо мене дратує її формулювання: «Пожалій дітей – вони ж твої племінники!». Блін, ну не я ж їх робила! У мене тільки син, я розраховувала на свої сили!

Так само навколо нас хороводи водили і інші родичі: двоюрідні сестри і брати, тітки і дядька. Ні, тут не посперечаєшся, більшість віддають борги вчасно, але рідні багато! Обскубають нас, як липку, і ми сидимо ні з чим, чекаючи повернення грошей.

Тут мені на очі потрапила стаття з психології: «Навчіться говорити «Ні!»». Прочитала – ну все як у нас у важкі часи, все через те, що ми для всіх добренький. Важко було сказати перше “ні”, але ми навчилися. І тут понеслося: непорозуміння почалися у нас з ріднею одне за одним. Кожен відразу говорив майже одну і ту ж фразу: «Ну у вас же є гроші! А мені зараз конче вони потрібні!». Та і нам потрібні! Тепер ми для всіх “зазнайки”, а вони всі золоті! І всі біди, виходить, що тільки від нас: у когось діти залишилися голодні, у когось машина дров НЕ привезена, а хтось собі одяг нову не купив, а так хотілося! Не відмовляємо тільки в ліках, і то – говоримо, що самі купимо, але мало хто погоджується!

Тепер ми майже всій рідні вороги! Сестра мене просто терпіти не може, ходить по родичах і наговорює, що я її дітей залишила в біді, а решта підтакують. Мама метається між мною і сестрою, переживає, що ми в сварці.

Інша рідня нас відкрито ігнорує, в гості не кличуть, збираються своєю компанією і кістки нам перемивають. Свекри теж засмучені, що ми у всіх на язику. Спілкується з нами тільки брат чоловіка, тому що завжди готовий підсобити – або вантажником попрацювати, або магазин облагородити, іноді навіть робить це наперед, щоб потім йому гроші дали. Але його дружина на нас зла – мовляв, на пляшку ви даєте, а рідню виручити не бажаєте! Ну так брат же у нас підробляє, а всі хочуть на халяву з довгої розстрочкою! Нехай радіють, що ми тоді відсотки з них не брали, як це інші роблять. Але прикро все одно, що ми стали майже для всієї рідні ворогами! І помиритися з ними хочеться, і страшно знову бути для них корівкою для доїння. Невже вони не розуміють, що нам ці гроші нелегко даються?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook