Я завжди вважала себе сучасною незалежною жінкою. Працювала, займалася спортом, стежила за собою, вела активний спосіб життя.
Не раз чула від оточуючих захоплені слова про те, як добре виглядаю, яка я молода та доглянута. Я звикла до заслуженої уваги чоловіків і ніколи не відмовляла собі у можливості будувати стосунки, хоч і не вважала це чимось обов’язковим.
Так, подруг я ніколи не мала і не матиму, бо заздрість не дає жінкам спокою. Та й за чоловіків своїх їм лячно. Бачте, я ж не хатня робітниця, я -жінка, у повному сенсі цього слова. Тож і увагу на мене звертають одразу ж усі, навіть значно молодші.
Коли мій син Артем одружився, я сприйняла це спокійно. Таня була мила дівчина, вихована, стримана, але я не бачила в ній тієї харизми, що зробила б ту жінку справжньою супутницею життя для мого сина.
Вона була гарною господинею, доброю матір’ю, але, на мою думку, занадто простою. Однак, коли Артем зробив свій вибір, я не втручалася. Зрештою, все у нашому житті тимчасово. Сьогодні Таня, завтра Ніна, мені аби син був щасливим.
Ще коли вона при надії була, я одразу пояснила: на бабусю-домогосподарку я не підписуюсь. Маю свої справи, інтереси. Виховання дітей – це відповідальність батьків, а не бабусі.
Зрештою, я виховала сина без сторонньої допомоги, і вони впораються. Тим паче, їх двоє. Одружувались свідомо, дитя чекали вдвох. тож до чого я?
Якось я вирішила відвідати їх. Спонтанні візити – це нормально, особливо коли йдеться про сім’ю. Адже я не чужа людина, а мама господаря цього будинку!
Вже на порозі відчула, що на мене тут не чекали. Таня була втомлена, та й вигляд у неї був далеко не такий, як у жінки, яка чекає на чоловіка з роботи.
Поки вона заварювала мені чай, я вирішила поговорити про важливу справу. Я згадала про її красиву зелену сукню, яку вона колись одягала на день народження. Елегантна річ гарного крою, саме те, що мені потрібне для зустрічі.
Я безпосередньо сказала їй, що хочу позичити це плаття на один вечір. Чого соромитися? Адже ми сім’я. Тим більше, що вона навряд чи в неї влізе, після появи мого онука Таня добре таки набрала.
Очікуваної реакції я не побачила. Таня щось пробурмотіла про те, що зараз не хоче будити сина, то шукати сукню не буде. Ну, я була готова почекати.
Щоб заповнити паузу, я розповіла про свої плани на вечір. Людина, яку я зустріла нещодавно, здається, мала серйозні наміри. Але перед тим як підпускати його ближче, я вирішила його перевірити.
І тут мені знадобилася допомога Тані. Було б чудово, якби вона зі своєї сторінки в соцмережах додала його в друзі і написала щось, що я б їй сказала. Так я змогла б дізнатися, чи серйозні наміри має той чоловік, чи справді зосереджений на мені.
Та Таня відмовилася. Категорично. Її відповідь мене розлютила. Вона навіть не спробувала вислухати, прямо одразу сказала «ні». Я приїхала до неї, згаяла час, а вона навіть не захотіла допомогти.
Тобто, питання нашої родини. моєї долі. мого життя її було не цікаве. Вона не хвилювалась за мене так, ніби б я була їй мамою. Їй було усе одно на мене, на мої переживання. на моє життя.
Так, я пішла звідти обурена і ображена. Грюкнула дверима, бо та дівчина мені показала, що я для неї ніхто і моє життя в її очах не важливе.
Я знала, що вона скаже про це Артему. Вона завжди скаржилася йому, коли їй щось не подобалося. І справді, увечері син зателефонував.
Його слова мені ще раз довели, що невістка у мене не така проста як виказує себе на людях. Викрутила вона так, що син мені каже, що я не повинна втягувати Таню у свої справи.
Тобто я, моє життя особисте, мої переживання і для сина тепер “мої справи”. Тобто я – його мама, вже не можу отримати допомоги?
Після цього ми з Артемом майже спілкувалися кілька тижнів. Я знала, що це Таня налаштувала його проти мене, переконала, що я неправа.
Але ж я не просила нічого поганого! Я тільки хотіла, щоб вона трохи допомогла, адже я, на відміну від неї, маю активне життя, стежу за собою, намагаюся залишатися цікавою та привабливою.
А вона? Здається, вона також мені просто заздрить. Звісно ж так і є, бо якщо об’єктивно, то я й виглядаю від неї молодшою і стан маю стрункий і волосся у мене фарбоване у салоні. а не вдома у ванній кімнаті.
Звісно. шкода. Я вірила, що хоч дружина сина буде мені близькою. Але, напевне у нас – успішних і красивих. от така доля: йти з гордо піднятою головою, але одиноко.
Ну, нічого. Не ця, так інша невістка буде розумнішою. А про її появу я подбаю, бо ця Таня йому точно не пара. Тепер я цьому певна.
Головна картинка ілюстративна.
