Ця історія про те, як я привчала свого цивільного чоловіка приносити додому продукти.
Сама я живу самостійно з 18 років. Звикла відповідати за себе і свої доходи – витрати. Пoзнaйoмившись з Олександром почали жити поступово разом, у мене.
Я закінчувала інститут і підробляла. Поки Саша приходив в гості, у мене і в думках не було питати з нього продукти. Прийде, нагодую.
Він на стільки до цього звик, що коли почали жити разом ситуація не змінювалася. Згодом мене це стало напружувати.
Пробувала розмовляти, результат нульовий! Ображався, йшов. Через якийсь час повертався і все по старому.
Потім вaгiтність і переїзд до нього. Він жив з батьками. Мама його годувала. А тут ще я з малюком!
Я від своїх батьків з’їхала, щоб на їх шиї не сидіти і мене не влаштовувало сидіння на шиї у чужих людей, та й чоловіка пора було залучати до господарства.
Пробувала так і сяк. Спрацювало ось що!
Домовилася з його мамою, що вона готує тільки на себе і свого чоловіка. Залишки ховає. Мені з малим багато не треба.
Приходить Олександр і з порога: «Що на вечерю?» Невинно ляскаю очками, а немає нічого! Побурчав, пішов в магазин, приніс продуктів якраз, щоб вечерю приготувати.
На сніданок їв залишки вечері. Увечері та ж історія.
Вже через тиждень почав дзвонити з роботи і питати чи треба зайти за продуктами?
Ще була окрема історія як навчити питати, що купити і в яких об’ємах. Це виявилося ще простіше, купив не порадившись, готую те, що він не їсть.
І вуаля! Без cкaндалів і пиляння продуктове питання було вирішене!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
