Мене звуть Анастасія, мені 35 років. Може, так не можна говорити про себе, але в цілому вважаю себе досить непоганою людиною: вірю в принципи, намагаюся довіряти людям, не ходжу по головах і завжди готова бути прозорою та відкритою для своїх близьких. Хоч життєвий досвід не раз мені доводив, що така модель поведінки є програшною – я не хочу від неї відступати.
Сім’ї поки що немає: жила з чоловіком 5 років, але ні дітей, ні емоцій під кінець стосунків від нього вже не хотілося. Я не маю ніяких особливо завищених критеріїв до чоловіків, та й увагою не обділена, але поки я одна і якоюсь мірою отримую від цього задоволення.
Само собою, коли ти одна, забезпечена фінансово, то одна половина родичів намагається тебе видати заміж, а друга частина ненароком заглядається на твою кишеню: то зайняти гріш на ремонт, то на машину, а то просто на життя. Я завжди намагаюся реагувати на прохання, але навіть моя доброта має межу.
Зрозуміла я цю істину цього року!
Моя рідна сестра Наталія на 2 роки молодша за мене. Вона натура романтична, а оскільки знаходила вічно іногородніх мужиків, то встигла пожити у Одесі та Ужгороді.
Зі своїм чоловіком вона живе разом 4-ий рік, тому напередодні того, щоб офіційного зареєструвати стосунки, вирішили вони свою квартиру впорядкувати. Зрозуміло, у кого можна попросити пожити? Вірно, у мене, бо я не відмовлю.
Як результат, одна з моїх кімнат урочисто була виділена під потреби Наташі та Вадима. Наталя – безробітна, а Вадик працює “віддалено” програмістом. Вони цілий день сидять удома, зрідка вибираючись надвір. Коли вони тільки заселялися, Наташа казала:
— Ми дуже мало їмо: можна сказати 2 рази на день!
Однак, коли я почала їх у перші дні пригощати – я зрозуміла, що мало їдять вони лише з тієї причини, що ніхто не готує. Мій суп, оладки, млинці – все це розліталося на ура.
Що найбільше мене дивувало і дратувало – вони цілий день сидять удома, а я працюю з 8 до 18. При цьому, я примудрялася ще й до магазину заходити, а у них завжди порожній холодильник. Без жодного сорому вони їли суп із моєї каструлі, який я готувала собі.
На це Наталя відреагувала дуже просто:
— Я думала, що в сім’ї на всіх готують!
Коли я зробила зауваження – Наташа збентежилась і сказала, що виправиться, але крім йогуртів та бананів у неї так нічого не з’явилося, а ось приготоване мною м’ясо з гарніром та суп вони поїдали із задоволенням. причому якось так тихенько, без дозволу і ще й каструлю порожню брудну залишать. Тоді я й сказала:
— Мені гра в одні ворота не подобається: живете безкоштовно цілий місяць, вдома сидите цілий день, так ще й годувати вас двох повинна я. А може давайте я буду продукти купувати, а ви хоч їсти варитимете?
Наташа з Вадимом образились. Сестра сказала, що я не гостинна господині і що мама б так ніколи не зробила. І взагалі ми сестри і повинні одна одній допомагати.
Вже наступного дня я повернувшись додому застала гармидер і порожню квартиру. Наталя з’їхала тихо. Без “дякую”. Навіть не потрудилась навести після себе лад.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
