Зустрічалися ми Миколою понад п’ять років. Він щиро і цілеспрямовано намагається органузувати власний бізнес, але до 34 років особливого в цьому напрямку не просунувся. Успіх є, але він несуттєвий, точніше у гаманці не сильно відчутний.
Я завжди переконувала себе, що це не головне, сама ж непогано заробляю, можу себе забезпечити. Тим паче на власні очі бачила, що він дуже роботящий, вірила в його успіх, завжди підтримувала.
Щоб в очах мої подруг Коля не виглядав невдахою, завжди говорила, що цей айфон, парфуми, кулон, сережки – його подарунок.
Сама купила велику квартиру(працюю у сфері ІТ), Микола переїхав до мене. Дівчаткам сказала, що це я живу в нього.
Не минуло і пів року, як одна з моїх, так званих, “подруг” написала мені повідомлення, що вони з Колею вже кілька місяців зустрічаються(як доказ скинула скріни переписок і спільні фото), що Микола ніяк не може зважитися мені все розповісти і не через почуття, а просто з жалю.
А Віта(добра душа) запевняє, що не може чинити так нечесно по відношенню до мене, тому змушена була все розповісти. Попросила найближчим часом з’їхати його з квартири.
І сміх, і сльози. Не скажу, що я просто пережила цю ситуацію. По правді кажучи – було дуже боляче. П’ять років життя змарнувала з людиною, яку хотіла перед усіма відбілити, а тут така відплата.
Але в той же час не можу не зловтішатися: уявляю Вітине лице, коли вона дізналася правду.
Микола вже сто разів намагався вимолити прощення, але я непохитна!