Коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, він не приховував, що розлучений і у нього є дочка, яка живе з бабусею, тобто з його мамою. Він відвідував свою дочку але лиш кілька годин на тиждень. Виховання повністю лягло на плечі бабусі. До зустрічі з теперішнім чоловіком, я ніколи не була заміжня, і у мене немає дітей. Тому мене цілком влаштовувало те,що дитина десь там, а ми ніби, як і вільні. Я розуміла, що мій чоловік не буде усе ділити на двоє.
Але після офіційного оформлення наших відносин, свекруха заявила, що ми повинні взяти до себе дитину, щоб дівчинка росла в повноцінній сім’ї. В першу чергу хочу відзначити, що дитина не хоче мене сприймати всі вісім років нашого шлюбу. А також, я не хочу займатися вихованням чужої дитини. Але свекруха не відступає. Вона навіть дозволяє собі розмовляти зі мною на підвищених тонах, намагаючись довести, що виховання дочки чоловіка входить в мої обов’язки.
Я не розумію тільки, чому до матері дитини ніхто не пред’являє претензій. Вона живе лиш заради себе, роз’їжджає по курортам, а дитиною зовсім не цікавиться. Але свекруха вибрала мене, як матір для внучки. Виявляється рідна мати дівчинки вийшла заміж, має ще одну дитину, а про свою дочку від першого шлюбу вирішила забути. Як і про аліменти. Свекруха зрозуміти мене не бажає.
Дуже засмучує ще й той факт, що більшість знайомих підтримують свекруху. Значить інтереси рідних батьків вище моїх? Чому вони відмовилися від своєї дитини, а я повинна виховувати?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
