Щойно світла не стало і зв’язку я вирішила сама собі роботу знайти. Антресолі. я до них уже років зо три не дивилась. там мій чоловік свої рибальські снасті складає. але рибак він у мене тільки перед телевізором, тому розібрати потрібно було. І саме там серед речей і коробок я знайшла замотаний у газету пакунок. Коли розгорнула отетеріла просто.
У пакунку були гроші. Досить таки великі гроші, яких у нашій родині ніколи і не бачили. Знахідка була настільки несподіваною для мене, що я аж сіла. У мене черевиків не було зимових, пальто. Доньці за навчання оплатити, а в чоловіка мого заначка он яка. на машину не менше.
Поклала я ті гроші на місце, але з голови вони мені не йшли. Ввечері почала питання чоловіку задавати, що і як ми будемо робити, адже потрібно і за навчання оплатити, та й я роззута. А ще потрібна микрохвильовка нова і пилосос уже нічого не тягне. Чоловік лиш зітхнув важко:”Ти так говориш, ніби я не знаю усього цього. Викрутимось, перепозичимо. Що я можу зробити?”.
Така мене жаль узяла після оцих його слів. то мати такі гроші і “перепозич”. Ну з ким же ж я живу врешті. То я копійки до купи тулю. а він на що собі відкладає? За чий рахунок.
Як тільки він на роботу, а я за ті гроші і в магазин. Придбала собі і черевики нові і пальто хороше. Оплатила навчання доньки. Обрала і придбала миючий пилосос.
Чоловік додому прийшов і дивиться на обновки здивовано. Я в такому настрої була. Вам не передати. Узяла і виклала йому усе як є. Тієї миті я готова з ним розлучитись, так мені образливо було.
А він як сполотніє. Побіг до антрисолей і повертається ледь не плаче.
— Не мої! – говорить побілілими губами, – Шеф дав на зберігання.
До мене сенс ледь дійшов. А коли зрозуміла, що я накоїла, аж зле стало. Кинулись ми обдзвонювати знайомих. До вечора все було покладено на місце, але ж повертали ще рік добрий.
ну а я хіба винна? чому було одразу правду не сказати. Прямо – велика таємниця. Хіба ж ні?
20,01,2023
Головна картинка ілюстративна.