Ми з моєю дружиною Лілею прожили у шлюбі п’ять років, і я був певен, що цей шлюб буде на все життя. Адже коли я вирішив одружитися з нею, то чітко розумів. що так і буде. Начебто у нас були однакові інтереси, ми хотіли від шлюбу одного й того самого. А якщо людям потрібне одне й теж, то й шлюб буде міцним.
Мабуть, так думав лише я. Після весілля батьки Лілі запропонували нам жити у їхній квартирі. Вони мали ще одну, яку вони здавали квартирантам. Що вам сказати? Квартира ще радянських часів вимагала капітального ремонту. Я навіть не знаю, як там жили квартиранти. Ось я подумав, що батьки зі мною такі добрі – треба чимось відповісти. Вирішив зробити повний ремонт. Затягнувся ремонт якраз на п’ять років, але в квартирі я змінив все, зробив з неї лялечку.
І як тільки ремонт зроблено, Ліля мені заявляє, що подала на розлучення. Я отетерів, адже ми не мали непорозумінь з нею, ми не з’ясовували стосунки ніколи. А вона мені відповіла, що просто розлюбила. Того ж дня приїхали її батьки та попросили мене на вихід.
Мені й подітися не було куди. Добре, що старий друг дав притулок. На мої репліки про те, що я в квартирі зробив ремонт, вклав у неї чимало грошей, мені відповіли, що мене ніхто, власне, про це не просив. Мовляв, я там жив безкоштовно (ага тільки плитка у ванну обійшлась у тридцять тисяч, а я вже не кажу про техніку і меблі) і все це враховується, як плата за оренду житла.
Лілія мені нічого пояснювати не стала. спілкуватись не хоче зовсім. От тобі і шлюб.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.