fbpx
Історії з життя
Щороку щедро роздавала сусідкам полуничну розсаду. Я її обожнюю і маю з десяток різних сортів на будь-який смак. Так от! Полуницю я роздаю, а нових грядок цієї ягоди у сусідів не бачу. Вирішила запитати, чому ж так і прозріла. Це ж треба таке вигадати, а?

Я просто обожнюю таку смачну ягоду як полуниця і вважаю за краще вирощувати її в домашніх умовах. Подружитися з цією вибагливої ​​культурою у мене вийшло далеко не відразу. А все тому, що брала посадковий матеріал у неперевірених людей. З роками я набралася досвіду і стала отримувати щедрий урожай полуниці.

Якось раз я вирішила купити якісний посадковий матеріал в розпліднику. На той момент до нього було дуже важко і далеко добиратися. Але поїздка виявилася успішною.

Купила по 10 розеток полуниці улюблених сортів. Про свою поїздку я оповістила всіх знайомих сусідів дачників. Думала, може бути їм теж потрібно щось купити. Але всі відмовилися.

Тільки літня сусідка попросила купити їй полуниці пізнього сорту.

Я з радістю висадила нові сорти полуниці на своїй ділянці. На наступний рік розетки перетворилися в шикарні кущі і дали відмінний урожай. Саме тоді до мене почали заходити сусіди.

Кілька разів до мене заходила сусідка і просила дати вусики полуниці. Але я відмовляла. Тому що спочатку потрібно розвести досить полуниці для себе, а потім вже роздавати іншим. Сусідка начебто все зрозуміла і перестала просити. Але на наступний рік прийшла знову. І не вона одна.

Щороку я роздавала іншим дачникам полуничні вусики. Це тривало до того моменту, поки я не помітила одну особливість. Дві сусідки постійно брали у мене посадковий матеріал. Але нових грядок з полуницею у них так і не з’являлося.

Вирішила поцікавитися чому так відбувається. Відповідь першої сусідки була такою:

– Так щось пропала вся! треба буде в тебе ще узяти наступного року.

А друга сусідка і зовсім дала задню:

– Я не пам’ятаю, щоб ти мені щось давала.

– Як це не пам’ятаєш? Щороку ти забираєш у мене цілі оберемки полуничних вусів! А нові грядки у тебе не з’являються – не здавалась я.

-Ні, ти помилилася, я нічого в тебе не брала.

Як би сусідки не викручувати, я зрозуміла, що вони в очі говорять неправду. Постійно випрошують у мене полуницю, а самі її виявляється продають! Це я, як добра душа віддаю їм все безкоштовно.

Але ж я щороку поновлюю і докуповую нові сорти полуниці. У мене уже й клієнти роками постійні є. Ось учора знову сусідка прибігла за полуничною на розсадою. Уже й сорти записала, які їй потрібні. Я чемно вислухала і відповіла, що за один кущик беру 5 гривень. Є її у мене достатньо на продаж, а на так віддати цьогоріч не залишилось. Потрібно було бачити її обурення. Геть онуків своїх згадала. Але я була мов скеля. Пішла і сьогодні, навіть, не вітається.

Ось і будь після такого доброю!

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page