Щосуботи, ми з чоловіком ходимо в магазин за продуктами. Як правило, ми на це витрачаємо весь день, тому що магазин великий і я люблю побродити по різних відділах.
Але те, що трапилося в цю суботу, сталося з нами вперше і я досі не можу відійти від ситуації.
Ситуація сталася в ковбасному відділі. Я дуже уважно читаю склад ковбаси, тому вибір часто затягується надовго. І ось, стоїмо ми обираємо ковбасу, а поруч з нами стоїть дивна пані зі своєю дитиною років 5-6. Дівчинкою.
Малій стало нудно, поки її мама щось там читала, тому вона вирішила, не просто притулиться, а лягти буквально на цю вітрину з ковбасою!
Я не змогла спокійно дивитись на таку поведінку. Та й неприємно це! Повинна була зробити їй зауваження, хочу зазначити, що дуже ввічливе зауваження.
— Дитинко, не притуляйся, будь ласка, так до скла, так не красиво, і скло може зламатися.
Я не встигла договорити, як її мати вихором підлетіла до :
— Що це ви тут вказуєте, кому і що робити! Знайшлася вихователька.
Я продовжую свою думку, кажу їй, що це може бути дуже небезпечно, скло може не витримати і тріснути, невже вона зовсім не переймається за свою дочку?
На що у цієї жінки, мами, на хвилиночку, знайшлася така відповідь:
— Ну це ж не ви туди лягли. Вам краще, он салатики подивитись, а не ковбасу обирати.
І як тільки, ця жінка закінчує свою високоінтелектуальну і дотепну відповідь, дівчинка летить з тієї вітрини вниз. Плач на всю.
Матуся бере малу на руки і так не добре на мене глянувши:
— Задоволена? Це через тебе. – і пішла.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
