fbpx
Історії з життя
Щосуботи, ми з чоловіком ходимо в магазин за продуктами. Як правило, ми на це витрачаємо весь день, тому що магазин великий і я люблю побродити по різних відділах. Але те, що трапилося в цю суботу, сталося з нами вперше і я досі не можу відійти від ситуації

Щосуботи, ми з чоловіком ходимо в магазин за продуктами. Як правило, ми на це витрачаємо весь день, тому що магазин великий і я люблю побродити по різних відділах.

Але те, що трапилося в цю суботу, сталося з нами вперше і я досі не можу відійти від ситуації.

Ситуація сталася в ковбасному відділі. Я дуже уважно читаю склад ковбаси, тому вибір часто затягується надовго. І ось, стоїмо ми обираємо ковбасу, а поруч з нами стоїть дивна пані зі своєю дитиною років 5-6. Дівчинкою.

Малій стало нудно, поки її мама щось там читала, тому вона вирішила, не просто притулиться, а лягти буквально на цю вітрину з ковбасою!

Я не змогла спокійно дивитись на таку поведінку. Та й неприємно це! Повинна була зробити їй зауваження, хочу зазначити, що дуже ввічливе зауваження.

— Дитинко, не притуляйся, будь ласка, так до скла, так не красиво, і скло може зламатися.

Я не встигла договорити, як її мати вихором підлетіла до  :

— Що це ви тут вказуєте, кому і що робити! Знайшлася вихователька.

Я продовжую свою думку, кажу їй, що це може бути дуже небезпечно, скло може не витримати і тріснути, невже вона зовсім не переймається за свою дочку?

На що у цієї жінки, мами, на хвилиночку, знайшлася така відповідь:

— Ну це ж не ви туди лягли. Вам краще, он салатики подивитись, а не ковбасу обирати.

І як тільки, ця жінка закінчує свою високоінтелектуальну і дотепну відповідь, дівчинка летить з тієї вітрини вниз. Плач на всю.

Матуся бере малу на руки і так не добре на мене глянувши:

— Задоволена? Це через тебе. – і пішла.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page