Син Марії Іванівни, Артем, коли одружився зі Світланою, спочатку жили у її батьків. Батьки Артема з радістю пустили сина з дружиною до себе. Але Світлана вмовила Артема пожити поки що, у її батьків, а потім накопичити грошей і взяти іпотеку.
Поки збирали на перший внесок, Світлана ще трохи працювала. Щоправда, неповний робочий день і гроші всі, що заробляла, тут же й витрачала на себе, на косметику та на вбрання нові.
Але щодня приходила з роботи і починала скаржитися і як вона втомилася, і начальство її не оцінює належним чином, і взагалі це не її. Вона заслуговує на більше. А хто їй заважав досягати більшого?
Це потім жінка зрозуміла, що невістка прагла лиш знайти чоловіка і жити спокійно на його забеспечені. У неї й мати така сама. Все життя не працювало. Один батько там тягнув усю сім’ю на собі.
Ця доля чекала і на сина Марії Іванівни. Артем так взагалі працював без вихідних та свят.
Коли накопичили, достатню суму для внеску за квартиру, вірніше Артем накопичив, то одразу з’їхали від батьків Світлани.
Квартиру невістка обрала у новобудові у найпрестижнішому районі міста. Ну а як же! Хоча Марія Іванівна пропонувала їм взяти хорошу у їхньому районі. Вона б обійшлася їм набагато дешевше.
Незабаром після переїзду Артем повідомив матері радісну новину. Світланка чекала на дитину. Якби не іпотека, це була б, безперечно, радісна новина. Але ось зараз це було дуже несподівано.
Але коли вже так вийшло, що тепер?
Артем і так працював як кінь, а тепер ще й на другу роботу влаштувався. Щоб грошей заробити і на виплати за іпотекою вистачало і на життя, і на майбутнє відкласти. І меблі в квартиру Світлані потрібні найкращі. Штори із Туреччини замовила. А то ніби тут своїх кравчинь немає.
Марія Іванівна бачила як синові не просто, як він забуває себе на двох роботах. Але що вона могла сказати? Він чоловік, добувач. І Світлана при надії, не могла вийти на роботу.
Потім з’явився онук. Світлана знову відклала своє працевлаштування, доки онук у садок не піде. Хоча Марія Іванівна пропонувала їм і сидіти з онуком, а Світлана нехай влаштовується. Зайвої копійки не буде.
І до них переїхати пропонували, щоби вони могли здати свою квартиру. А на отримані гроші змогли б швидше розплатитися за кредитом.
Але ні. Світлана ні, в яку не погоджувалася. Вони мають дитину, вони повноцінна сім’я і житимуть окремо. І на роботу їй ще зарано. Йшов час. Онук підріс і пішов у садок. Але невістка так і не поспішала бігти на роботу.
Марія Іванівна вже не витримала і прямим текстом натякнула невістці, що час уже й міру знати. Світлана після того не розмовляла з нею. Але невдовзі знайшла роботу на півдня в магазині.
Отримувала вона небагато. І пропрацювавши якусь кількість часу взагалі звільнилася. Начебто начальство не надто хороше. А витрачати своє життя вона не збирається, за ті копійки, що там платили.
Марія Іванівна підключила всіх родичів та знайомих до пошуку підходящої роботи для Світлани. Але щоб хтось не пропонував, було не те. То графік не такий, то оклад смішний, то далеко, колектив не дуже. І так щоразу.
А потім коли набридло вже, вигадувати взагалі заявила, що вона залишиться вдома. Вона господиня, мати, дружина. Їй і вдома є чим зайнятися.
Марія Іванівна обурилася. Невже їй жодної крапельки чоловіка не шкода. Він уже, що таке вихідні та нормальний, повноцінний сон забув, що це таке. А Світлана сказала, що то його обов’язки.
Марія Іванівна не раз говорила сину схаменутись і хоч трошки себе пошкодувати, але він щиро не розуміє у чому власне справа. Адже ж це нормально забезпечувати свою сім’. А Світлана у нього найкраща і хоче для нього тільки хорошого, тому попросив маму не втручатись і жити собі спокійно.
А Марія Іванівна ні їсти ні спати не може. Дитиночку свою їй шкода. А що ж робити і як зарадити сама не знає?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
