Свою історію мені слід почати з самого малку, коли мама страшенно переживала, що я дуже «дрібонька», як вона казала.
Тому з самого малку я знала, що треба доїсти все до кінця, щоб рости.
Коли я стала підлітком, то знала, що не можна залишати надкушений хліб, щоб хлопець не залишив.
Коли я стала мамою, то саме мама наполягала на тому, що я маю все доїсти, щоб не пропадало, бо яка я тоді ґаздиня.
– Як це в смітник їжу викидати? Це великий гріх! Треба все доїдати.
З цього ви можете зрозуміти, що в мене абсолютно дике ставлення до їжі і надмірна вага.
Коли я ще була юною, то все не так кидалося в очі, у мене була пропорційна фігура, яка була приводом для гордості моєї мами:
– Ото в мене дівка! Все при ній!, – розказувала вона всім рецепт правильної ви годівлі, – А колись яке було пам’ятаєте? Ноги як патички…
Звичайно, що мене не оминала й чоловіча категорія і скоро у мене зав’язалися стосунки з моїм майбутнім чоловіком. Ми любили один одного, чи думали, що любимо, але сім’ю створили.
Далі у нас з’явилося двійко дітей і, відповідно, моя вага збільшилася на двадцять кілограм і коливалася в цих межах, плюс-мінус 5 кілограм.
І ось тут почалоя моє особисте «між двома вогнями».
Мама.
Вона наполягала на тому аби я багато їла, щоб дитина набирала вагу, кожного разу, коли вона приходила, то привозила продукти і перевіряла чи в холодильнику достатньо їжі і не дай бог, там були салатики:
– Ти що? Ти мені хочеш онучку з самого дитинства на якісь дієти садити?
– Мамо, я вже занадто поправилася, мені вже самій важко.
– Жінка має мати вагу, ти вже не дівчинка.
Коли в поліклініці дитину зважували, то її вага перевищувала норму і лікарка, навіть, робила мені зауваження, що дитина переїдає. А от мама бачила в онучці мало не недоїдаюче дитя.
Коли ж почався прикорм, то вона просто наполягала аби я все доїдала за дитиною:
– Таке все дороге і викидати? Ти що, при розумі?
Чоловік.
Арсен мав ще менше такту, ніж моя мама і прямо в очі мені говорив, що йому бачити мене такою неприємно – це я дуже і дуже применшую ті гіркі слова, які він мені говорив.
Він не оминав казати це і при спільних знайомих і в очі моїй мамі. На що вона тільки ігнорувала та наполягала, що жінка так і має виглядати.
Після його слів мені хотілося просто з’їсти щось смачне і калорійне, солодке… Я просто заїдала свій стрес.
Відповідно, десять років сімейного життя, двоє дітей, стабільно зайві кілограми і незадоволений чоловік.
Я вирішила, що нарешті треба діяти, коли завершила годування меншенької і підозр на те, що чоловік має когось на стороні. Я вирішила, що треба рятувати сім’ю і я маю це зробити.
Вступила в групу, де пропонували Марафон по схудненню і почала виконувати всі рекомендації. Звичайно, що й зривалася, але моя родина мала мати тата.
Через пів року результат став помітним і тут прибігла мама мене «рятувати» зі смаколиками і сумками, але я не піддалася. Чоловік мої успіхи ніби й не помічав, він звик до того, що перед ним щось вічно ходить і вже не реагував на зміни.
Через рік я мала стабільний результат і майже себе молоду, я не просто схудла – я змінила своє ставлення до себе, почала фарбувати волосся, ходити до косметолога…
Коли я пішла на роботу, то вже стала більш незалежна фінансово і ось чоловік, ніби, прокинувся зі сну і побачив мене. Радість його була доволі дивна:
– Якби не моя постійна критика, то ти далі б була такою, – самовпевнено говорив він.
Але, розумієте, я не відчуваю більше, що люблю цю людину. Коли я дивлюся на нього, то бачу його перекошене обличчя і всі слова, які вимовляв його рот. Я бачу, що на роботі чи на вулиці, чоловіки звертають на мене увагу і їхній погляд абсолютно інший.
Я чітко розумію, що не хочу більше жити з чоловіком, а він, навпаки, починає все більше і більше прагнути зближення.
Фото Ярослава Романюка.
