Занесла мене не чиста сила на сайт знайомств. Сама не знаю навіщо, напевно з цікавості тай поспілкуватися з кимось хотілося. Ну і наговорилась! Познайомилася, на свою голову.
Нормальний чоловік на вигляд був, розповідав, що він приватний підприємець, має невеличкий бізнес, враження про нього склалося хороше. Спільних тем для розмов було багато, перейшли на смс. Так спілкувалися ми 2 тижні. І нарешті Олексій вирішив зустрітися.
На перше побачення запросив мене в ресторан на вечерю. Моя цікавість взяла верх і я полізла в інтернет дивитися, що ж то за заклад. Здивувалася, дорого, навіть якось неприcтойно дорого, я жінка не багата, але чоловік покликав, значить іду.
Одяглася, зробила макіяж, не жінка, а мрія!
Нарешті зустрілася з Олексієм. На перший погляд пристойний чоловік, подарував мені троянду, одну правда, але подарував. Одягнений чисто, нічого особливого, такий хороший середняк. З вигляду людина приємна. Сіли ми за столик а Олексій каже — «Замовляй, що хочеш, давай поїмо нормально і вина вип’ємо».
Замовила я собі тільки салат, якось не зручно було. А він щасливий сидить їсть. Посиділи годину, я вирішила взяти гаряче, їсти все-таки захотілося. Він замовив мені на свій вибір, каре ягняти. Потім замовили десерт. Я вже сиджу весела, друга пляшка вина закінчується. Загалом вдалося побачення, мені все сподобалось.
Десь на середині десерту мій залицяльник пішов в туалет. Я сиджу, жую десерт, жую, жую, жую, жую. А його немає. Немає вже 15 хвилин. Я подзвонила, телефон вимкнений. Сиджу собі сама, відчуття таке дивне, нічого не розумію. Хвилин через 10 приходить мені смс «Ти не моє, я пішов». Доїла десерт, допила вино, попросила принести рахунок. Коли офіціант мені його приніс, я ледь свідомість не втратила – 4700 грн. Звичайно у мене як у будь-якої сучасної людини є кредитка і все обійшлося, але …
Взяла собі ще пляшку вина, по дорозі додому випила, поплакала. Ну якось так вийшло. Ось так поїсти Олексій сходив.
