Якось Аліна повернулася додому пізно ввечері, тато ще не спав, чекав її, та й до півночі було ще далеко, і почав вичитувати доньці за спізнення, що не зателефонувала, що вона не серйозна, а треба закінчити університет, а не гуляти з хлопцем, бо ще принесе в подолі, як її мати, і навіщо тоді всі його кошти та її зусилля, щоб здобути освіту. На докорах це не закінчилося, строгий тато поставив ультиматум: пізніше 22-ої додому не являтися.
Аліна замислилася, чому це тато її застерігає, порівнює з мамою, але запитувати і прирікатися з ним не хотіла. Вона знала, що тато з мамою були однокурсниками, одружилися ще навчаючись. Коли на світ появилася їхня донечка, мама академічну відпустку по догляду не оформляла, університет так і не закінчила, займалася тільки домашніми справами, батькові ніколи й ні в чому не заперечувала. Аліні здавалося, що мама тата не любить, і згодом дівчина в цьому переконалася.
Олена Вікторівна, мама Аліни, пославшись на те, що не зовсім добре почувається, попросила відвести до школи молодшу Настю. В Аліни якраз не було першої пари, і вона охоче повела сестричку до школи. Перед входом побачила свою першу вчительку, яка тепер навчала Настю. Та захоплювалася, якою неймовірною красунею стала її колишня учениця: «Така ж вродлива, як твоя мама», – сказала вона.
Аліна вже направлялася до університету, коли зателефонувала однокурсниця, щоб взяла для неї навчальний посібник, тож дівчина повернулася додому за книжкою. Її мама була не тільки при повному здоров’ї, а й світилася щастям. Олена Вікторівна тільки збентежилася, коли несподівано прийшла дочка. У вітальні за столом сидів імпозантний чоловік. Очевидно, це він приніс із собою розкішний букет червоних троянд, дорогий напій, цукерки і цитрусові. Мама представила його дочці своїм далеким родичем, що в місті проїздом, та коли Аліна, знайшовши книжку, поспішала на пари, Олена вийшла за нею в коридор і попросила доньку не проговоритися батькові про її гостя.
Аліна була прикро вражена. Вона не витримала й поділилася здогадками про мамину зраду подрузі Каті, та в свою чергу поскаржилася, що батько її працює за кордоном, а мама почала з кимось зустрічатися. Але в дівчат була ще одна тема для розмов: одногрупники вирішили разом зустрічати Новий рік у горах, мовляв, на останньому курсі чому б собі це не дозволити, от тільки б рідні виділили немалу суму. Катя порадила подрузі використати мамину таємницю в своїх цілях.
Ввечері Аліна попросила в тата гроші на поїздку, але Петро Іванович був категорично проти, до того ж на днях дівчина порушила батькову умову, коли прийшла додому на п’ятнадцять хвилин пізніше. Вони гуляли з Андрієм у скверику і вийшло, як у пісні: «Додому я просилася, а він мене все не пускав», тільки не мама їй докоряла, а сварив тато, ще й вирішив не давати грошей на кишенькові витрати. То про поїздку не могло бути й мови. Тоді Аліна звернулася до мами, щоб вона попросила батька. Олені Вікторівні дуже не сподобалося, що донька тепер використовуватиме її, і все одно не відважилася замовити перед чоловіком слово за дочку. Аліна мусила змиритися.
З Андрієм Аліна іноді зустрічалася вдома в подруги Каті. Її мама давала доньці повну свободу. Петро Іванович знав родину доньчиної одногрупниці і вважав, що Катерина погано впливає на Аліну, але Олена Вікторівна, відчуваючи себе в боргу перед дочкою за її мовчання, сказала, що батько ходитиме кілька днів на полювання, поки сезон триває, то донька може затримуватися в Каті на довше.
Аліна зателефонувала, мамі, що заночує в Каті, тільки хай це буде їхнім секретом. Вночі подружки чули, що повернулася додому Катина мама, та не сама, до них долинув тихий чоловічий голос. Аліна вперше не ночувала вдома, почувалася, як не в своїй тарілці, тож вдосвіта, коли Катя ще спала, зібралася йти додому. Одягаючи пальто, побачила на вішалці куртку, шарф і черевики такі ж, як і в тата. «Та не може бути такого збігу», – думала вкрай спантеличена дівчина, – виходить, що обоє батьків живуть подвійним життям».
Аліна вирішила відверто запитати маму, що вона знає про батькове «полювання», чи вона його так кохає, що все життя терпить, чому не розлучиться з ним, якщо в неї є інший.
– Петро бігав за мною з першого курсу, а я закохалася в художника Сергія, що малював мій портрет і хотів зі мною одружитися, але батьки не схвалювали мій вибір, та я й сама зрозуміла, що Сергій небагатий і несерйозний, що не зможе забезпечити мені заможне життя, до якого я звикла змалку. «З милим рай і в курені» – це не про мене. Тому я вибрала перспективного й надійного Петра, який не зважав на те, що ношу під серцем не його дитину, настільки кохав мене, а я так і не змогла його полюбити. Він це відчуває і знає, що я кохаю Сергія і зустрічаюся з ним. Тож відколи чоловік почав «полювати» за коханням на стороні, вдаю, що нічого не помічаю. І бажаю й надалі так жити. А щодо батькової строгості, то він переживає, щоб ти не повторила моїх помилок.
Аліна з Андрієм просто розписалися в РАЦСі, не маючи бажання ні щодо пишного весілля, ні щодо дорогих подарунків, головне, не жити в обмані, як це було в Аліниних батьків.