Син мій Віталій одружений п’ять років, але про дітей вони ще не думають. Виявляється, Настя проти того аби зараз мати дітей, бо вона будує кар’єру.

Я одразу зрозуміла, що тут щось не те, бо як любиш чоловіка, то й дітей від нього хочеш, я синові так і казала:

– Ти дивися, Віталію, бо й жінка причісує на кращого чоловіка, будучи заміжня.

А він лиш каже, що я відстала від життя і зараз всі хочуть пожити для себе.

«Ну-ну, -думаю, – Ви собі живіть, але вийде на моє».

І вийшло!

Якось іду попри будинок, де офіс Насті, як бачу, що вона виходять і отак собі любесенько з якимось чоловіком щебече та в машину до нього сідає.

Я одразу вуха нашурушила – як це після роботи та кудись їхати?

Я тоді почала ходити в той самий час біля офісу чи просто на лавочці сидіти і завжди бачу, що після роботи Настя все з одним і тим же чоловіком їде.

Я тоді все зрозуміла, тільки питання, як це синові сказати?

Запросила я його в неділю на пироги. Настя береже фігуру, то на пироги ходить лише мій син.

От він прийшов, а я так здалека та розпитую, як у нього все: робота, родина…

– Та все добре, мамо, не жаліюся, – каже, а я лиш брову підіймаю – ото мій син і…

– А Настя як там?

– Ой, та працює, ще й після роботи лишається часто, хоче підвищення, а отак його просто не дають, – каже наївненько.

– О, звичайно, що треба постаратися, – кажу я таким тоном, щоб син зрозумів, що щось не так.

– Так, мамо, треба старатися, – а він собі й своє і нічого не розуміє…

Ну як такому й голову не крутити та з чужими чоловіками в машині не їздити?

Взяло мене таке зло… Я й все йому випалила!

– Твоя люба жінка не на роботі працює допізна, а з чужим чоловіком катається!, – я розказала, як за нею слідкувала і що вона завжди їздить в чорній машині, сказала номера і описала чоловіка.

Син пішов додому темніше хмари, а я була рада, що нарешті моя дитина буде мати нормальну жінку, а не ось цю, з «фігурою і кар’єрою».

Я чекала від сина дзвінка, але розуміла, що сьогодні він не зателефонує.

На наступний день теж не було дзвінка, через день і далі, і я стала хвилюватися за сина. Зателефонувала сама, але він скинув виклик.

Я тоді до нього прийшла ввечері, коли він був вдома, але квартира закрита!

Я почала хвилюватися і телефоную до тієї Насті, але й та поза зоною досягнення! Прийшлося мені до сватів телефонувати і вони погодилися зустрітися.

Зустріли мене так непривітно, наче то мій сина наробив такої шкоди!

– Поїхали вони в тур Європою, хоч я на місці Насті й на поріг вашого сина б не пустила!

– Що?, – спаленіла я, – Та ваша донька й тим і сим, свічку і Богові, і чортові, а мій син винен?

Я як почала розповідати, що на власні очі бачила, як їхня донька в машині їздила та перед тим пізно додому приходила, а мій син і не здогадувався!

– Я не дам свою дитину дурити!, – завершила я.

– Та от хто Віталієві це у вуха влив, – вже сваха взялася в боки, – Та вона засиджувалася допізна аби все переробити на роботі і щоб їй відпустку дали разом з Віталієм! Та вона з колегою їздила до його дружини та тури підбирали під ті кошти, що вона відкладала, щоб Віталієві сюрприз зробити! Бо у них річниця, а він хоч би згадав та квіти приніс, ваш синочок!

Що вона вже говорила, то мені аж вуха червоніли…

Я прийшла додому і була вдячна Богові, що син не брав слухавку, а там приїде і мені пробачить… Ну, перестаралася… З ким не буває?

Фото Ярослава Романюка.