Син мій Віталій одружений п’ять років, але про дітей вони ще не думають. Виявляється, Настя проти того аби зараз мати дітей, бо вона будує кар’єру.
Я одразу зрозуміла, що тут щось не те, бо як любиш чоловіка, то й дітей від нього хочеш, я синові так і казала:
– Ти дивися, Віталію, бо й жінка причісує на кращого чоловіка, будучи заміжня.
А він лиш каже, що я відстала від життя і зараз всі хочуть пожити для себе.
«Ну-ну, -думаю, – Ви собі живіть, але вийде на моє».
І вийшло!
Якось іду попри будинок, де офіс Насті, як бачу, що вона виходять і отак собі любесенько з якимось чоловіком щебече та в машину до нього сідає.
Я одразу вуха нашурушила – як це після роботи та кудись їхати?
Я тоді почала ходити в той самий час біля офісу чи просто на лавочці сидіти і завжди бачу, що після роботи Настя все з одним і тим же чоловіком їде.
Я тоді все зрозуміла, тільки питання, як це синові сказати?
Запросила я його в неділю на пироги. Настя береже фігуру, то на пироги ходить лише мій син.
От він прийшов, а я так здалека та розпитую, як у нього все: робота, родина…
– Та все добре, мамо, не жаліюся, – каже, а я лиш брову підіймаю – ото мій син і…
– А Настя як там?
– Ой, та працює, ще й після роботи лишається часто, хоче підвищення, а отак його просто не дають, – каже наївненько.
– О, звичайно, що треба постаратися, – кажу я таким тоном, щоб син зрозумів, що щось не так.
– Так, мамо, треба старатися, – а він собі й своє і нічого не розуміє…
Ну як такому й голову не крутити та з чужими чоловіками в машині не їздити?
Взяло мене таке зло… Я й все йому випалила!
– Твоя люба жінка не на роботі працює допізна, а з чужим чоловіком катається!, – я розказала, як за нею слідкувала і що вона завжди їздить в чорній машині, сказала номера і описала чоловіка.
Син пішов додому темніше хмари, а я була рада, що нарешті моя дитина буде мати нормальну жінку, а не ось цю, з «фігурою і кар’єрою».
Я чекала від сина дзвінка, але розуміла, що сьогодні він не зателефонує.
На наступний день теж не було дзвінка, через день і далі, і я стала хвилюватися за сина. Зателефонувала сама, але він скинув виклик.
Я тоді до нього прийшла ввечері, коли він був вдома, але квартира закрита!
Я почала хвилюватися і телефоную до тієї Насті, але й та поза зоною досягнення! Прийшлося мені до сватів телефонувати і вони погодилися зустрітися.
Зустріли мене так непривітно, наче то мій сина наробив такої шкоди!
– Поїхали вони в тур Європою, хоч я на місці Насті й на поріг вашого сина б не пустила!
– Що?, – спаленіла я, – Та ваша донька й тим і сим, свічку і Богові, і чортові, а мій син винен?
Я як почала розповідати, що на власні очі бачила, як їхня донька в машині їздила та перед тим пізно додому приходила, а мій син і не здогадувався!
– Я не дам свою дитину дурити!, – завершила я.
– Та от хто Віталієві це у вуха влив, – вже сваха взялася в боки, – Та вона засиджувалася допізна аби все переробити на роботі і щоб їй відпустку дали разом з Віталієм! Та вона з колегою їздила до його дружини та тури підбирали під ті кошти, що вона відкладала, щоб Віталієві сюрприз зробити! Бо у них річниця, а він хоч би згадав та квіти приніс, ваш синочок!
Що вона вже говорила, то мені аж вуха червоніли…
Я прийшла додому і була вдячна Богові, що син не брав слухавку, а там приїде і мені пробачить… Ну, перестаралася… З ким не буває?
Фото Ярослава Романюка.
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою