fbpx
Столиця
Скажи «паляниця»

Текст зі сторінки автора!

Трошки відпочинемо. Пам’ятаєте? Це я написала на Різдво. Але як по іншому читається зараз!

Вони так тихенько стукали у двері, що я спочатку не зрозуміла, звідки той стукіт.

А потім відчинила двері і побачила колядників. Двох хлопців і трьох дівчаток, років десяти.

Я їх спитала, чому вони не дзвонили, а так довго стукали?

І самий малий шкет, дуже поважно, відповів мені, що вони вже три роки колядують і в них є певний досвід в цій справі. Наприклад, у нас може бути мала дитина, яка спить, або літня людина, яка відпочиває. Тому вони і не дзвонять.

Я також, дуже поважно, відповіла, що я щаслива, що до мене завітали такі досвідчені фахівці і приготувалася слухати.

«Коляд, коляд, колядниця! Гарна з медом полуниця!….

— Так, стоп! — моє педагогічне нутро дуже скучило за вихованням дітей, бо свої вже дорослі, а онука ще маленька, — Чому полуниця?

— Тому що, я дуже її люблю, а до літа ще далеко, — не розгубився отой малий, що був в тій компанії головним фахівцем і солістом.

— Але ж колядки – це не просто спів, це певний символ. А полуниця, звісно, дуже смачна ягода і я її теж люблю, але вона не може бути символом добробуту, гостинності і здоров’я в родині!

Адже Ви хочете мені побажати саме це, чи не так? — я вирішила не здаватися.

— А про що тоді співається? — здивовано запитала дівчинка у червоній хустці, — Ми завжди співали про полуницю з медом. І всім подобалось!

— А давайте зараз поміркуємо. Як ти вважаєш, чи смачна полуниця з медом, та ще й взимку? — це моє нереалізоване «педагогічне» вже лізло з усіх щілин.

— Звісно, ні! — вони відповіли хором.

Я їх відвела на кухню, паралельно обмірковуючи, з чого почати.

В мене був свіжий багет для бутербродів.

Я відламала хрустку скоринку і поділила між дітьми.

Вони із задоволенням їли і розповідали мені про те, що коли батьки приносять свіжий хліб, то немає

більшого задоволення, ніж їсти цю смачну скоринку.

А потім я розказала їм про паляницю. Про цей круглий пшеничний хліб, схожий на лагідне і тепле сонечко. І про спеціальну скоринку у вигляді козира.

І цей сонячний хліб завжди був символом добробуту, щастя і прихильності долі. А в деяких родинах його вважали оберегом.

І коли на столі є паляниця, да ще й з медом, то вся родина буде і сита, і здорова, які б скрутні часи не були навколо.

Я дала їм цукерок и гроші.

Вони пішли колядувати далі і пообіцяли, що тепер будуть співати тільки про сонячний хліб, про паляницю.

А самий поважний малий спитав мене, ким я працюю?

Я запропонувала йому вгадати.

Діти хором відповіли, що… вчителькою!

Ну вчителька, так вчителька, я не заперечувала.

А потім сіла на кухні та з‘їла залишки багету, да ще й з медом.

З превеликим задоволенням!

Слава Україні!

Хай в кожній хаті буде паляниця!

Автор Наталія Яремчук – киянка, практичний лікар-акушер-гінеколог. Кандидат психологічних наук. Стаж роботи у пологовому будинку 26 років.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page