Скільки себе пам’ятає Іра маму рідну бачила разів зо три. Їй і за татка і за маму були бабуся з дідусем. Мама колись віддала дворічне маля в село своїм батькам і вирушила з сестрою в місто влаштовувати своє життя. Життя вирувало, куди там ту Ірину брати?
Іра не відчувала від того факту якогось дискомфорту. Дідусь і бабуся її любили і виросла вона відчуваючи їх підтримку і те, що нею пишаються.
Стала Ірина дорослою, вийшла заміж, переїхала до чоловіка. З двох років не бачила свою матір, до чого кликати її на весілля? Та й де зараз ця жінка, дівчина також не знала. За всі ці роки лише кілька разів бабусі писала. А сестра матері взагалі зникла. Невідомо, чи взагалі жива.
Коли дідуся не стало, Іра забрала бабусю до себе. Вже понад десять років живуть разом. Якщо раніше у бабусі був прекрасний характер, то нині стареньку не впізнати. Не раз Ірина зачинившись у кімнаті увесь свій розпач у подушку виливала. Але, доводиться терпіти, бабусю вона любила, хай і таку.
За домом бабусі в селі наглядали, порядок регулярно наводили. У холоди протоплювали, а навесні городом займалися.
А нещодавно грім серед ясного неба – не минуло й сорока років, як Іра зустріла свою тітку і маму. Вони з’явилися, щоб відвідати свою маму і подивитися, як живе дочка. Жодної радості у дочки від їхнього приїзду не було. Зате бабусю було не впізнати. Вона просто на очах розквітла. Гості пробули тиждень і поїхали.
А потім, якось між іншим Іра з чоловіком дізналася, що за цей час доньки оформили спадок. бабуся спокійнісінько віддала їм свій дім і землю.
– Я все правильно зробила. – Не зрозуміла здивування внучки бабуся. – Немає в мене більше сил, щоб самій жити тим усім займатись. У вас є своє житло, мені у вас добре. Нехай тепер вони займаються всім!
Іра була ошелешена. На очі сльози повиходили. Як? Як же так?
Кілька днів ходила сама не своя а потім, після чергового “сольного виступу” бабусі, вона не витримала:
— А знаєш. що, бабуню. Їдь ти напевне додому. Там і мама моя і тітка є. Чого ти тут, адже ж вони усе успадкують. Я речі зберу.
Тепер сусіди щоденно до Іри телефонують, просять наглянути за старенькою, адже мама з сестрою знову з торбами світами подались. А Ірина? Ірина закрила цю сторінку свого життя назавжди. Щось вимкнулось у ній і все.
04,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
