Скільки я себе пам’ятаю, моя мама постійно гроші відкладала. Навіть те, що вона сама ростила нас трьох не вплинуло на її звичку щомісяця відкладати якусь частину свого доходу. Ми завжди тримали велику господарку, мали аж три корови і свиней на продаж тримали чимало, тож відкласти мама мала що. Знаючи це я звернулась до мами одного дня із невеликим проханням про певну допомогу фінансову. Однак мама відповіла дуже для мене несподівано.
Я найстарша у сім’ї, тому і заміж вийшла значно раніше за брата і сестру. Я на лікаря вивчилась і цього року захищатиму диплом.
З чоловіком ми вирішили, що весілля не робитимемо. Після розпису ми на тиждень у Карпати поїхали, а кошти, що мали вирішили вкласти у власне житло.
Батьки мого чоловіка одразу сказали, що дають певну суму. Нам тих грошей мало б вистачити на купівлю однокімнатної квартири, або на перший внесок за двокімнатну.
Я дуже хотіла, аби у придбанні житла також і моя родина участь узяла. Та й жити у квартирі і знати, що ти є повноцінною її власницею, не те саме, що жити у квартирі чоловіка, погодьтесь.
Саме тому, я й пішла до мами з проханням про допомогу. За моїми підрахунками мама за ці роки склала досить таки велику суму грошей. Я не мала ні найменшого сумніву у тому, що мама мені таки допоможе, однак почула таке, що й досі до купи скласти не можу.
Після того, як вона вислухала моє прохання то дуже довго сміялась, а потім сказала, що має необхідні гроші, проте наразі нічим допомогти мені не може. Мовляв, я й так багато потягла із тієї її “заначки” коли вчилась, тож мій ліміт вичерпано.
— У мене ще двоє дітей підростають і скоро скінчать школу. Сестра твоя он яка розумниця, їй тільки у Політехнічний іти. Там якийсь факультет вона обрала, я й не вимовлю, проте перспективний. Тож як тобі, так і їй я допомогти повинна. А брат інженером твій буде, тут до ворожки не ходи, той теж собі і інститут уже знайшов і репетиторів. Тож, все що я могла тобі, доню, дала. А ті кошти не мої – то навчання твоїх брата і сестри.
Добре що я сиділа, бо в мене земля із під ніг пішла. Брату і сестрі ще добрих два роки навчатись. За цей час усе на світі змінитись може. та й я працювати почну, могла б по трішки і допомагати їм.
Коли я мамі такий варіант запропонувала, вона лиш відмахнулась. Попросила вибачення, але сказала, що мені більше нічим допомогти не може.
Я ледь брела додому після того, як маму відвідала. Так прикро мені ніколи в житті ще не було. намагалась після того, ще кілька разів із нею поговорити, проте вона не бажає мене і слухати.
Квартиру ми візьмемо все ж двокімнатну, але доведеться ще довго виплачувати різницю. Хоча, можна було б і одразу все придбати, але мама моя допомагати бажання не виявила.
Уже не знаю, чи варто узагалі мені із нею спілкуватись. Якось не можу навіть слово “мама” вимовити.
Скажіть, якби ваша дитина прийшла до вас по допомогу, хіба б ви їй відмовили маючи змогу вирішити усі її фінансові потреби?
Хіба може так рідна мама робити по відношенню до своєї дитини?
09,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
