Склалась дуже дивна і неприємна для мене ситуація. Справа в тому, що рідна сестра забороняє мені приїздити до батьків на літо. Я щороку разом із дітками там відпочиваю, а цьогоріч сестра прямо взбунтувалась. А причину яку називає, смішно ж слухати.
Моя мама вдовою залишилась десять років тому і відтоді ми з сестрою намагаємось її саму на довго не залишати. Сестрі простіше, адже вона поруч живе, щодня забігає. А от я далеко, за чотириста кілометрів. Проте телефоную постійно мамі, говоримо часто і довго телефоном, та й дітей до неї стараюсь відправляти чвстіше, аби мама не сумувала на самоті.
Щороку я приїжджаю до мами влітку. Робота в мене така, що можу взяти відпустку на увесь теплий сезон, от і лину до неньки і рідний дім. У неї краса, тиша і спокій. Чоловік приїздить щовихідних, аби нас провідати і сам насолоджується тамтешньою природою і риболовлею.
Цьогоріч я також до мами зібралась, вже й обговорюємо із нею коли краще приїхати, але несподівано проти такого сестра моя виступила:
— Ніно, ти не розумієш нічого, не бачиш, чи як? Мама наша жінка у віці, їй уже важко приймати вас. Їй спокій і тиша потрібні, а не шестеро чоловік на голові ціле літо. Хочеш відпочити – винайми будинок у Карпатах на літо, а не вези усіх своїх в село до нас. Мамі не сорок – сімдесят. Тобі її не шкода, так хоч я її захищати буду.
Мені так прикро було такі слова почути, та й ще й від сестри. Так, сім’я у мене не маленька, маю я п’ятьох діточок. Але ж ми їдемо не з порожніми руками – повне авто усього з собою привозимо. Та й я від мами не прошу ніяких грошей, сама все необхідне купую і мамі допомагаю і в саду і на городі. Не лежу із книжкою чи телефоном, а працюю цілий день. Хату білю щороку, підводжу, паркан фарбую і в домі ремонт мілкий на мені.
Звісно, п’ятеро діток то не іграшки, але вони в мене виховані і чемні. Ну так, тихо ніколи не буває, але на те ж воно і літо, чи не так? А мама у нас “бабуня” і вона ніколи мені слова не сказала кривого, чи малим моїм. Сидить посміхається з найменшим. Чи потішки які йому говорить, чи книжки читає. Сама просить аби я його в коляску посадовила, бере старших і йде гуляти із ними усіма селом. Ніколи не казала мені що важко, чи що ми їй заважаємо.
Тепер не знаю як бути. Як я розумію, мама не знає про позицію сестри, а та мені спокою не дає. Навіть доньці моїй старшій зателефонувала і сказала, що бабусі уже важко і ми не повинні приїздити всі до неї.
Що робити і як бути? Так, я розумію, що нас багато, але ж мама не жаліється, навпаки знову кличе нас до себе.
А може то я вже звикла до шуму і гаму, а для літньої людини то важко?
Дуже люблю свою маму, люблю бувати вдома і мама мене кличе, але цьогоріч я розгубилась і не знаю. як мені бути.
Що скажете, сестра права? Мені і справді варто припинити гостювати із дітьми у мами цілісіньке літо?
Підкажіть, бо я геть заплуталась!
Ніна К.
27,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
