Сьогодні зателефонувала мамина сусідка і обережно, між іншим поцікавилась, коли ж я віддам борг. Виявляється моя мама, яка проживає в селі, позичила у неї досить значну суму. Коли ж я здивовано поцікавилась, на що ж моя матуся їх витратила, від здивування аж сіла. Це ж треба, і на кого витрачати?
Далі більше. Виявилось що три запозичені тисячі у сусідки, то крапля в морі. Уже через годину я, зателефонувавши своїй однокласниці-пліткарці знала все. Від обурення слова сказати не могла. Видзвонила чоловіка і сказала, що ми зараз же їдемо до моєї мами. Схоже ненька з віком геть розум втрачає.
І куди, на кого, для кого моя мама боргів наробила. Виявилось, її старий Сірко занедужав. Тій собаці років з п’ятнадцять уже. Ну от скажіть, хіба так можна? І знає, що зі своєї пенсії ті десять тисяч рік віддаватиме, так вона, аби люди гроші позичили, обіцяла, що я поверну. Ну де у людини совість?
— А що я мала робити? – дивиться на мене зі сльозами на очах. – Відколи твого батька не стало і ти заміж вийшла він (Сірко) єдина жива істота до якої і заговорити можна. Він отут у ногах у мене спить і о шостій щодня будить. Я навіть будильника не ставлю. Я їсти готую, а він поруч лежить. Іду вправлятись – курчаток і курочок мені відчиняє. Навчився носом клямку відчиняти, от розумник! А того ранку лежить і скавулить. Я йому і того і сього. А йому лиш гірше. От і побігла до сусідки, аби чоловік до ветеринара завіз. А там уже, як його перевірила сказали, або хай засне на вік, або врятуємо, але дорого. Ну. що було робити?
— Мамо, ти себе чуєш, – уже не стримуючись волаю, – Ти десять тисяч собаці під хвоста запхала. Не могла його там лишити, якщо вирішила рятувати? Нащо щодня по два рази машину наймати і його возити туди сюди? Та врешті, лишила б у мене у кладовці, все б дешевше було.
Але мама мене не розуміє. Каже, що я бездушна і міряю життя лиш грошима. Що свого Сірка мені б ніколи не завезла, краще вже сидіти рік без хліба, віддаючи гроші.
То була остання крапля! Я ще й бездушна після всього лишилась! А те, що у мене троє дітей і живу я виплачуючи кредит за квартиру? У мене офіційна робота і три підробітки, чоловік спить по три години на добу – таксує. І все аби швидше з боргів вилізти! А тут десять тисяч на собаку!
Я уже плачучи заявила мамі, що її борги її справа. Якщо я бездушна і черства, то хай уже так і буде! Тепер до мене по допомогу хай не звертається і виходить з цієї ситуації, як знає.
Подруга нещодавно дзвонила. Каже все село гуде. Одні мене ледь не відьмою вважають, інші, навпаки на мамин учинок біля скроні пальцем крутять. Гроші дехто мамі зносить, а в кого немає – продукти несуть. А мені до сліз образливо. Це ж я якою поганою донькою тепер виглядаю а? І все через кого? Через якогось старого пса!
Автор Анна К.
Спеціально для intermarium.news. Передрук без згоди автора – заборонено.
