Спершу я геть не схвалила вибір доньки. Семен мені здався надто “простим”. Не мав він ні освіти, ні кар’єри. На запитання чим на життя заробляє відповідав просто: “Заробляю де платять”. А коли дізналась, що він ще й сам сина виховує, так відмовляла дитину від необдуманого кроку дуже. Хто ж знав, як життя поверне “круто”.
— Доню, -кажу, – ти навіщо собі зайвий клопіт створюєш! Ти молода, гарна, навіщо тобі така відповідальність? Ти потім будеш шкодувати, що роки і здоров’я вклала в малого. Для тебе він буде сином, а от чи будеш ти для нього мамою?
— Мамо, не нагнітай. Він дуже добрий хлопчина. Ти коли з ним познайомишся, одразу розтанеш, — сказала Оля мені.
— Не треба мене ні з ким знайомити. Не потрібні мені це. Я проти і край. бачити їх на своєму порозі не бажаю.
Але хіба мене донька послухала – вийшла заміж, переїхала до Семена. Я рік із ними не бачилась, не спілкувалась, аж поки невдало не приземлилась. Нічого такого, але ходити було важко. Донька приїхала, залишила свого сина нового у квартирі зі мною, а сама побігла в аптеку. Поки її не було я раптом усвідомила, що Гордійчик і справді чарівна дитина. Акуратний, вихований, слухняний.
Він мені і водички приніс і дмухав на ногу і розповідав, як ми щ з ним танцюватимемо, навіть рушника холодного до ноги приклав.
З того часу я щиро полюбила малого. Сама рвалася до цього пташеняти, як би не відмовляли подруги. Та й про Сенема змінила думку — він виявився роботящим, надійним і дуже добрим. Я зрозуміла в кого пішов золотий наш Гордійко..
За кілька років донька подарувала мені онуку. Але замість радості і щастя які приносить поява малюка у домі доньки раптом все змінилось і гіршу сторону. Вона стала замкнена, все частіше була відсутня вдома, а потім і взагалі нас усіх ошелешила – вирішила піти з родини зовсім.
Виявилось, що Ніні моя мала вже давно іншого і онучка моя не Семена донька, ні.
Зараз у мене дуже непроста ситуація. Ніна проти того, аби я спілкувалась з Семеном і особливо їй прикро, що я й досі люблю і завжди приймаю у себе Гордія. Вона викреслила їх зі свого життя і хоче, аби так і я зробила.
Вчора вона хотіла до мене заїхати і залишити малу, але не змогла, бо в мене гордій був. Семен поїхав у рейс і малий уже другий тиждень у мене живе.
Обирай, або я, або вони, сказала вона мені в слухавку.
А я не можу обрати. для мене всі ці люди рідні. Як можна казати, що вони мені чужі?
Порадьте, як бути. І донька моя дитина і Семен мені син, а Гордій онучок найулюбленіший і найрідніший.
Невже доведеться відмовитись?
17,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
