І ще б до кого пішов – до перукарки з сусіднього будинку. Я й уваги не звернула, що він так часто почав туди ходити, то вуса підстриже, то волосся на вухах, то голову і все як йде, то пахтиться, перед дзеркало крутиться…
Ну, знаєте, я б ним замилувалася, але я перу його спіднє та шкарпетки, тому вже є як є.
Був і ще один дзвіночок: якось ми пішли в гості і Семен як завжди почав свої байки, а я тоді кажу господині, мовляв, ходи на кухню, бо ми це вже на пам’ять вивчили. Ми собі на кухні посиділи та попліткували, далі вернулися, знову частувалися і бачила я, що Семен вже надувся як той сич, але й уваги не звернула чого.
А він мені тоді давай цілу дорогу розказувати, як це я його зачепила, що інші жінки на моєму місці б раді були, а він отак мусив в гостях червоніти.
– По-перше, господарі вже цю байку чули сто разів і краще її знають за тебе, – сказала я йому на те, – по-друге, то наші друзі і нічого вони поганого про тебе не подумали, а, по-третє, я в гості не хотіла йти, а ти мене потяг, бо хотів погоститися! Тому ходи додому і не балакай.
І ось п шлюбу – він зібрав сумку і пішов до перукарки, бо вона гарна і його слухає, а не така, як я, ну чиста тобі комедія, лиш нема кому розказати, бо засміють.
Я думала, що перукарка витримає його місяць, але помилилася, бо витримала цілих три. А далі став Семен знову у мене на порозі та проситься назад:
– Галю, пусти, ми ж життя разом прожили.
– А як же кохання?, – питаю його.
– Та що те кохання? Ще сварливіша попалася, ніж ти. Каже аби я сам собі їсти готував, одяг свій сам мав в пралку закидати, по дому все робити, поки вона на роботі. Ще й вечерю їй смачну готувати, масаж ніг робити.
– То ти сильно перепрацювався, скажу я тобі, чоловіче, – кажу я, яка в житті від нього масаж ніг не отримувала, а я йому двох дітей на світ привела!
– Галю, вона геть не вміє їсти готувати, – й далі про себе чоловік.
– А нащо їй готувати, коли за неї отакі як ти приготують?
– І не прибирає, як ти.
– Бо ти прибирав там! І туди й вертайся!
І оце мені було найбільш неприємним – він в чужої жінки і готує, і прибирає, і пере… А вдома ні за холодну воду! Має мене за служницю! І ще я його знову маю собі на шию висаджувати, бо він там перетрудився!
Поїхав жити до матері і всім розказує, що я його в дім не пустила. Діти ж не знають, що він три місяці був закоханий і не жив вдома, то стали на його бік. І як я маю тепер це все пояснювати? Мені незручно. Хай вже думають, що я на старість клепку втратила, ніж те, що батько в чужої жінки вів себе краще, ніж зі мною за ці сорок років.
Та й я теж на світ по-іншому подивилася, бо без чоловіка живеться краще, ніж з ним. Хоч пенсія у нього велика.
Ні, я з ним розлучатися не буду, але ще почекаю, як він себе вестиме. Якщо сам не перевиховається, то буде жити в мами ще довго.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
