Мій зять вже рахується старшим хлопцем, бо йому тридцять сім років і це його перші серйозні стосунки.
Звичайно, що я рада, що моя донька виходить заміж, але я бачу тривожні знаки.
Сергій, так звуть мого зятя, має дуже хорошу подругу Зоряну, яка була присутня на заручинах і за його словами допомагала вибирати обручку для моєї доньки. Моя Алінка молода дівчина, їй лиш двадцять п’ять і вона ще не розуміє, що чоловік має мати одного друга – дружину.
– Мамо, вони з садка дружать. І що мені тепер йому не довіряти? Якби у них мало щось бути, то вже давно б були одружені.
Це вона натякає на те, що Зоряна недавно розлучилася і якби Сергій мав до неї почуття, то запропонував їй з’їхатися.
Але розумієте, ця жінка на заручинах дуже близько сиділа до нього і так по хазяйськи обтрушувала його піджак від пелюсток квітів, що одразу видно, що вона набагато ближча, ніж здається Сергієві і Аліні.
Коли було весілля. То я дуже собі сподобала, як молодята поставили танець і отак в розмові й сказала свасі, аж тут Зоряна збоку:
– Ви б знали, як я з Сергієм намучилася, поки навчила його танцювати! У нього абсолютно нема відчуття ритму. То мені прийшлося вголос рахувати. Він мені винен не одну нервову клітину.
– Коли ж ти все встигаєш, Зорянко, – кажу їй я, – І каблучку вибираєш, і танцювати вчиш?
– Я ще йому смокінг обирала, – так пихато каже та сміється.
Знаєте, я чоловіка-друга не маю, бо я не маю на нього часу – у мене власний чоловік, якого треба нагодувати та обіпрати, у мене донька, яку теж треба було глядіти і робота. Де б я викроїла час аби чаювати з іншим чоловіком. Але головне – навіщо?
А тут у неї двійко дітей і вона має час на друга-Сергія. Не дивно, що вона розійшлася з чоловіком, бо не свого пильнувала, а на інших час витрачала.
Знаєте. Я зараз не хвилююся, поки у них медовий місяць. Але як піде далі і та Зоряна не вилазитиме з хати – що тоді робити.
Якось жартома я отак Сергієві кажу, чи він впевнений, що з тією дівчиною одружився.
– Я Зоряну знаю багато років, але це не означає, що я її кохаю. Ми просто дружимо.
– І вона так само думає?, – питаю.
– Звичайно, бо вже б давно щось сказала чи зробила, – відповів він.
Але я думаю, що він їй просто в ролі чоловіка був не потрібний тоді. Як я розумію, вона виходила заміж за старшого від себе і забезпеченого чоловіка, тому їй такий жовтодзьобий був абсолютно не потрібний. Але роки проходять і хочеться від життя іншого, а не лише грошей. От і почала тікати з золотої клітки. От тепер і крутиться навколо Сергія та йому «допомагає».
Чи я себе накручую, як каже моя донька? Вона надто впевнена в тому, що молода та гарна, але скільки є прикладів того, що юнацьке кохання робить з людьми в дорослому віці? Люди так хочуть вернути минуле, що залюбки руйнують теперішнє.
Дуже мені вже не спокійно на душі і легше не стає від невідомості. Чи поговорити мені з тією Зоряною і все їй розкласти по поличках – хай в чужу родину не лізе?
Фото Ярослава Романюка.
