– Тільки не починай, ти ж знаєш – п’ятниця – святе діло, преферанс у Сергія. А телефон відключив, так! Щоб не відволікала. І взагалі за п’ять років повинна вже зрозуміти – не вийде у тебе мене на прив’язі тримати! Краще поїсти зроби, не стій тут свічкою. Відсунувши дружину, пройшов в душ.
Ольга нічого не хотіла починати. Вона дуже втомилася. Син температурив другу добу. Доньку з садка забрала сестра до себе на вихідні, вона ж купила ліки за рецептом, що виписав черговий лікар.
Чоловік з п’ятої вечора був «абонент абонент», довелося знову звертатися до сестрички. Добре, що вона недалеко живе і завжди готова допомогти. Інакше давно б довелося повернутися в село до мами.
Від Павла рідко можна було дочекатися допомоги. Ось і сьогодні напевно буде відсипатися весь день.
Чому обрала його в чоловіки? Павло взяв своєю відкритістю, напором. Але ж поки вчилася, та й коли прийшла працювати менеджером з логістики на великий оптовий склад, багато хто намагався упадати за нею. Шкода, що не послухала тоді маму.
– Це не відсутність лицемірства, – говорила вона, познайомившись ближче з обранцем доньки, – а та простота, що буває гірша за крадіжку. Сьорбнеш ти з ним, донечко.
Але хто ж слухає маму, коли закоханий? І ось уже п’ятий рік повної ложкою Оля і «сьорбає». Навіть звикла.
Рідко коли Павло піклується про сім’ю, особливо важко стало, коли Ольга пішла в декрет. Павло не особливо вникав в проблеми сім’ї, дружини і не любив собі ні в чому відмовляти.
І хоча запити у нього були прості, грошей завжди не вистачало. Але це ж не привід ходити з застарілим телефоном чи брати з собою обід, відмовившись від затишного кафе з пристойним бізнес ланчем?
Хоча багато співробітників зі складу обідали в обладнаній для цього кімнаті відпочинку. До речі, сільськими продуктами батьки справно постачали їх всі роки, але Павло з другом ходили в кафе, не хотів чоловік слухати ніякі аргументи дружини.
Він взагалі мало кого слухав. Навіть Ярик з’явився на світ, всупереч порадам фахівців почекати з другою дитиною після складної появи доньки.
Під час годування не могла Ольга приймати щось, а Павло не хотів обмежувати себе іншими способами. Після появи сина чоловік ще й заявив – навіть не думай мені про третє!
Потім ці п’ятниці. Ольга вже знала, що не завжди нічні походеньки Павла можна списати на преферанс. Але змирилася, оскільки давно вже розладналося у них все вночі.
І з невірністю змирилася, і з постійною економією. Мріяла – ось вийде, нарешті, на роботу, і все зміниться. А що зміниться і сама не розуміла.
***
І справді, що стояти як свічка? Потрібно зробити сніданок, спробувати погодувати сина.
Позавчорашній борщ на плиту, яйця, сало на стіл – це поїсть чоловік, але дитину не нагодуєш, а молока немає, закінчилося, як і невеликий запас дитячого харчування в маленьких баночках.
Добре хоч сестра дала вчора велике, просто казково величезне червоне яблуко. Воно, наповнюючи холодильник ароматом щедрого літа, самотньо стояло на порожній нижній полиці і радувало Ольгу.
Половинку Ярослав так погриз, а половинку можна потерти в вівсяну кашу і буде не гірша ніж на молоці. А далі видно буде.
Ярослав задрімав. Ольга тихенько пройшла в кімнату, поклала його між подушок, прилягла поруч. Чоловік пошльопав з ванни, на кухню, мугикаючи під ніс якусь мелодію. Поїсть сам, – подумала Ольга крізь сон.
Не завадило тривожному сну демонстративне незадоволення чоловіка. Начебто чула, як гримить він кришкою каструлі, плескає дверцятами холодильника, важко вкладається на диван і починає хропіти, але розбудив її син.
Нарешті спала температура, він щось белькотів на своїй дитячій пташиній мові, і наполегливо відкривав «оцинята» мами, щоб вона разом з ним посміхнулася новому дню і наступаючому одужанню. Відкрила мама очі і все здалося не так вже й погано! Зараз перекусять кашки з яблучком, тепло одягнуться і сходять за молочком.
На кухні стояв борщ, валялися яєчні шкарлупки, брудна сковорода на плиті, а в холодильнику не було яблука! Щедрим недогризком воно валялося поряд з диваном, де сопів Павло.
Ольга зібрала сина, невелику сумку найнеобхідніших речей і документів та пішла до сестри. Вже звідти їх забирав на машині батько.
Павло довго обурювався – через якесь яблуко покинути чоловіка, зруйнувати сім’ю, позбавити дітей батька! Ще й на аліменти подала, і з квартири доведеться з’їжджати. Почало не вистачати грошей на оренду. Та й навіщо одному «двушка»?
Автор: Тетяна Бро.
Фото ілюстративне.
