У мене душа не на місці, коли я знаю, що людина ночує в гаражі. Бувають різні ситуації, але всьому є межа. Не можна ж настільки бути безжальними ?!
Йдеться про мого свекра. Вони зі свекрухою прожили разом більше тридцяти років. Виховали трьох дітей. З них дві дівчинки. Вони зараз вже дорослі і поїхали жити за кордон. А третій – це мій чоловік. Ми живемо поруч з його батьками.
Сім’я у них завжди була дружна і турботлива. Але останнім часом батьки перестали знаходити спільну мову. Спочатку було не зрозуміло, хто є організатором непорозумінь. Але, через деякий час, все стало на свої місця.
Як виявилося, свекор на старості років вирішив згадати молодість і пуститися в розгул. Десь познайомився з самотньою жінкою, подумав, що вона в нього закохалася без пам’яті, а він в неї, і зважився на розлучення. Але він прорахувався щодо того, що іноді зустрічатися з людиною – це одне, а ось жити з нею цілодобово, то це вже зовсім інше.
Але з сім’ї він все-таки пішов. Не минуло й півроку, як повернувся і став каятися у скоєному. Але його дружина вже оформила розлучення і відмовилася впускати його в квартиру. Простоявши під дверима довгий час, він зрозумів, що йому тут нічого не світить, відправився в свій улюблений гараж.
Гараж він свого часу дуже добре оснастив. Там є і опалення і обладнана невелика кімнатка з маленькою кухнею. Просто він часто там залишався ночувати після того, як довго ремонтував машини, тому так було зручніше. Жити там можна, але якщо тільки іноді і недовго. Гараж є гараж.
У мене зі свекром завжди були добрі стосунки. Я згодна, що він вчинив дуже підло. Але ж він прекрасна людина, він повністю усвідомив свою помилку і попросився назад. Але в кінці кінців, свекрам вже не по двадцять років, щоб ось так нерозумно розкидатися рідними людьми. Адже все життя прожили разом. Виховали прекрасних дітей. Ну, зробив помилку! Так от від цього ніхто не застрахований!
Розмовляла на цю тему з чоловіком. Але его реакція привела мене в ступор. Він якось занадто байдуже ставиться до цієї ситуації. Я від нього тільки і змогла почути, що батьки дорослі люди і самі розберуться. Нічого до них лізти зі своїми моралями.
Я запропонувала поки запросити його до нас пожити. Так чоловік відмовився, пославшись на те, що не хоче псувати відносини з матір’ю. Це мене обурило ще більше. Значить, вигнати людину на вулицю – це правильно, а допомогти людині, яка опинилася без даху над головою – це неправильно!
Я не знаю, як мені бути. Я не можу дивитися, як близька людина живе практично на вулиці. Ну, зробив він помилку! Ну, так вибачився ж! Так у нього руки золоті, він всю їхню родину все життя утримував завжди намагався більше в дім надбати. А тепер ось так просто взяти і кинути напризволяще ?!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
