– Ти сама винна, – каже мені чоловік, – навчила так матір, а тепер я маю це все виправляти?
– Але ж то твоя мати і ти їй маєш про це сказати, а не я, – стояла я на своєму.
І отак вже продовжується багато часу, бо ні Андрій, ні я не можемо сказати свекрусі «досить», а вона й не здогадується, що нам теж потрібна допомога.
Все почалося з того, що я посоромилася сказати моїй мамі, що не треба більше передавати молочне з села, бо у дитини на неї дивна реакція. Мама в таке не вірить і вважає, що нема нічого кориснішого за свіже молочко з шумом від корови.
– Я тебе на молоці виростила і онучку свою любу також вирощу!, – казала вона мені і таскала сумку за сумкою.
І в такий момент мене й виручила свекруха. Вона якраз прийшла тоді, коли я старалася з молока і сметани зробити щось таке, що може їсти хоча б Андрій, який теж на молочне не навчений.
А вона так глянула і каже:
– Якщо тобі забагато, то я візьму.
Я дуже зраділа і почала майже все віддавати свекрусі, що мама передавала.
Так тривало рік, поки була маленька Оксанка.
Мама ж моя нічого не знала і не могла натішитися, як онучка гарно росте на її молоці.
А далі я почала потроху знову давати Оксані молоко і так поступово ми вийшли на те, що дитина цілком собі нормально все сприймає і я даремно хвилювалася.
Але свекруха, мов той годинник, раз в тиждень вже у нас аби забрати продукти. І вже дійшло до того, що вона ділить не лише молочне, але й м’ясо, яйця, зелень…
– Ви й так багато маєте, а я вже пенсіонерка, мені нема за що купити, – каже вона.
Мені не зручно їй відмовити, але моя дитина теж має їсти екологічно чисті продукти, а не лише свекруха. Я вже прошу чоловіка аби якось матері пояснив, що вже досить ходити, бо вона вже такі апетити має, що нам бракує.
– Ти її привчила. Ти їй була вдячна, коли вона продукти забирала, а тепер я крайній?, – каже він.
– Знаєш, я могла б сусідам продавати за пів ціни і мала б від них більше розуміння, ніж від твоєї матері, яка нам наче рідна. Якщо я їй скажу, то вона мені цього ніколи не пробачить, а як ти, то, може, зрозуміє.
Бо й справді, свекруха, хоч би якось віддячувала та з онукою сиділа чи принесла їй якусь іграшку чи книжечку, а то нічого, просто бере у нас продукти і все. Мені прикро це бачити. Бо моя мама важко працює, але коли приїде, то Оксанку з рук не спускає і ще й просить її забрати на вихідні. А ця просто на всьому готовому і не розуміє, що треба якось віддячити.
Розумію, що я не зможу їй нічого сказати. бо вона тоді налаштує проти мене чоловіка, а Андрій надто маму любить. Як вийти з цієї ситуації, щоб зберегти родину? Що порадите?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
