Свекруха сплеснула долонями театрально, кілька разів охнула і сказала, що не потрібно була, поглянула на своїх колег, а потім відкрила конверт. Треба було бачити яке у неї розчарування на обличчі було, коли вона зрозуміла, що саме ми їй до дня народження підготували.
П’ятий рік я заміжня і п’ятий рік у нас одні й ті ж неприємності зі свекрухою. Ні, ця жінка не лізе до нас у родину не намагається довести, що я нічого не вмію. не повчає і не накручує сина свого – вона скаче вище наших голів.
Мама чоловіка досить молода жінка, їй лиш під 50. Виглядає вона краще від мене, адже все зароблене вкладає у свою зовнішність. Вона бухгалтер і працює у жіночому колективі: “Мій тераріум”. Так вона називає офіс у якому трудиться.
Колектив підібрався як на замовлення – одна вперед другої. От тільки у тих жінок чоловіки при посадах. а наша свекруха незаміжня. але планку тримає. От тільки оте все за наш рахунок.
Придбала Ірена нову шубу, так хоч з неба сину дістань, а у свекрухи повинна бути точно така, але краща і дорожча. У Світлани нове постільне з Іспанії. Нема питань – замовить собі з того ж сайту. а ти шукай 5 тисяч за простирадло і п’ять наволочок.
Найважче у свята, адже треба щось таке піднести свекрусі, аби та вийшла на роботу після вихідних і всі ахнули. Або ось – день народження її. Замовила вона нам сумку брендову. Я глянула на ціну і очам своїм не повірила. Там три мої зарплати. Та ще й якби сумка, так косметичка у руку на вечірку.
Відзначали у ресторані за містом. Покликала вона своїх колег на свято, одяглась так. аби сумочка, яку ми вручимо підходила “випадково так”. Тричі у нас перепитала, чи ми подарунок принесли. Ми прийшли не з порожніми руками, тому сказали, що є й подарунок.
Тамада прямо виставу цілу із тими подарунками влаштував. Розбирала свекруха пакунки прямо там при госях. Приміряла, роздивлялась, дякувала.
Колеги одна вперед другої старались і подарунки були один кращий іншого. Ну а кульмінацією усього того дійства мав стати наш подарунок із чоловіком.
Театрально зітхнувши і тричі повторивши: “Ой. та не треба було”, мама мого чоловіка відкрила принесений нами конверт. Вона дістала гроші, нічого не зрозуміла і знову зазирнула а чи бува нічого не пропусила і не залишила. На обличі читалось таке розчарування. що їй аж сльози на очі повиходили.
Ми ж із чоловіком просто виморились від отієї гонитви. Кредитні картки в обох порожні, живемо у вічних боргах. У чоловіка три роботи, а я підробляю на вихідних. ну звідки взяти 50 тисяч на омріяну свекрухою сумку?
Ми порадились і постановили поставити крапку раз і назавжди. Подарували ми його мамі 200 доларів і на тому все. Ми ж ще й на свято 10 тисяч додали, бо мама чоловіка бажала прикрасити зал живими квітами. Ну звідки ж більше?
Тиждень минув, а мама чоловіка з нами досі не балакає. Бачте, ми її принизили перед високими гостями і вона нам того ніколи простити не зможе.
Чоловік переживає. бачу, що йому дуже хочеться матері догодити, адже вона вміє такі слова підібрати,що він на все готовий, однак я стою на своєму. Більше ми вище голови заради того, аби свекруха перед подругами покрасувалась, стрибати не будемо. Крапка.
Ну скажіть, хіба то нормально от так жити?
18,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
