fbpx

Світлана пізно зрозуміла, що з її коханим Денисом не все гаразд. Він був її цивільним чоловіком. Шлюб вони не вкладали. Втім, зараз багато хто так живе. У цьому якраз Світлана не вбачала нічого дивного

Та, чесно кажучи, у них не було грошей, щоб організувати весілля. Вони приїхали в місто із сільської місцевості. У Світлани була одна бабуся, а у Дениса — неблагополучні батьки, яких абсолютно не цікавила його доля.

Познайомились вони у магазині. Світлана працювала продавцем. Денис підробляв вантажником, і, начебто, навчався у ВНЗ. Це потім Світлана дізналася, що він ніде не вчився, і перебивався випадковими заробітками.
Далі з ними трапилося те, що зазвичай трапляється з молодими – кохання. Зустрічалися у Світлани, коли не було вдома подруги разом із якою дівчина орендувала кімнатку в гуртожитку.

Денис тинявся по друзях, то в одного поживе тиждень, то в іншого. Кохання призвело до передбачуваного фіналу. Світлана зрозуміла, що у них буде дитина. Денис не злякався. Він швидко знайшов житло та перевіз кохану. Чоловік почав працювати вдвічі більше, бо треба було платити за квартиру, купити усе необхідне для майбутньої дитини: коляску, ванну та інші дитячі речі.

Квартирка була дуже маленька, але чистенька. Господар, молодий чоловік, зробив невеликий ремонт перед тим, як здати житло в оренду. Собі він купив квартиру більшу. З меблів там були тільки диван, стіл і два стільці, але Світлана була рада й цьому. Вона повісила штори, поставила квіти в горщиках, розклала серветки – стало весело та затишно.

Світлана була вже в декретній відпустці, коли помітила неадекватну поведінку чоловіка. Він приходив з роботи в якомусь дивному стані, ставав замкнутим, злим, дивився спідлоба.

Денис перестав давати їй гроші, казав, що в нього їх немає, то зарплату затримують, то втратив, а одного разу тишком-нишком забрав з дому суму, відкладену на оплату квартири.

До них приходили якісь підозрілі особи, вимагали від нього повернути борг, тоді він зізнався, що знову взявся за старе. Довго був у зав’язці, але не витримав. Він клявся і божився, що візьме себе до рук. Справді, якийсь час тримався, а потім все заново.

У належний термін Світлана народила синочка Петрика. Денис тримався відносно довго, майже місяць, потім зник. Пішов уранці на роботу і більше не повернувся додому. Світлана чекала, ночами не спала, стояла біля вікна і вдивлялася в темряву.

Добре, що вдома був невеликий запас продуктів: крупи, дві банки тушонки, трохи картоплі. Як і раніше, дошкуляли кредитори.

— Може, він від них ховається? – ламала голову Світлана.

А ввечері приїхав господар квартири, виявляється, Денис уже три місяці не платив за орендоване житло. Світлана розплакалася і розповіла йому про зникнення чоловіка, який не з’являється вдома вже тиждень, у двері постійно гупають якісь хлопці, шукають його. Вона зовсім розгублена і не знає, що робити?

Павло, господар квартири, зателефонував до поліції. Приїхав дільничний, опитав Світлану, вона написала заяву про зникнення Дениса. Жінка боялася залишатися одна, бо у двері знову почали тарабанити. Павло вийшов і пояснив, що Денис тут більше не живе, але за півгодини прийшли інші.

Павло пошкодував бідну, злякану жінку. Він вирішив залишитись. Вона поклала дитину спати, а він з’їздив у магазин, купив тортик та ще деякі продукти. Вони сиділи півночі, пили чай, розмовляли.

Наступного дня після роботи він знову приїхав, і почав провідувати їх через день, а згодом і щодня. Павло був неодружений і йому сподобалася спокійна, гарна, старанна жінка.

Про зниклого чоловіка жодних звісток не було.

Через два місяці Павло перевіз Світлану з дитиною до себе. А потім у них було весілля та все життя попереду.
Павло більше не здавав квартиру у оренду. Він продав її і вклав гроші у будівництво власного будинку.

Відтоді минуло 15 років. Зараз у них велика та щаслива родина, п’ятеро дітей. Світлана народила Павлові двох хлопчиків – близнюків та двох дівчаток. Петрика він усиновив, щоб у нього теж було його прізвище.
А Денис так і не з’явився, він мов у воду канув.

Доля непередбачувана. Ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page