Антон і Світлана жили разом вже не перший рік. Але у них не вистачало часу одружитися. Антон був вічно зайнятий на роботі. Та й у Світлани то конференції, то симпозіуми.
Але в цей раз вони дали один одному слово, що приїхавши з відпустки, обов’язково подадуть заяву в РАЦС.
Відпустка була запланований на кінець липня. Антон орендував віллу в Одесі. Сім чудесних днів проведуть вони разом далеко від її конференцій і його проектів.
Але останні два дні були затьмарені тим, що Антону довелося поїхати по справах. Терміново викликали на роботу, не давши догуляти відпустку. Замовник не приймав об’єкт, а це великі фінансові втрати. І навіть дві години закінчили б справу, не те, що два дні.
Антон наполіг на тому, щоб Світлана залишилася на віллі і гарненько відпочила ще два дні. І від нього теж.
— А то замучив я тебе напевно, — лукаво підморгнув Антон.
Світлана зніяковіла. Хоча вже була у віці пані, що мала б вже забути про сором’язливою.
Через два дні і вона прилетіла в Київ.
Антон вибачився, що не зможе зустріти її в аеропорту. Але шофера з букетом і машиною відпраив. Світлана увійшла в будинок, і щось відразу не сподобалося їй. Якийсь солодкуватий запах витав у повітрі. Вона не любила солодких ароматів і ось уже на протязі багатьох років була віддана гіркуватому “Гермессу”. А цей парфум вона знала дуже добре. Дорогущий арабський бренд.
Світлана, не роззуваючись, пройшла в спальню. Ліжко було акуратно застелене. Антон терпіти не міг заправляти ліжко. Швидким рухом вона відсмикнув покривало. Прискіпливим поглядом оглянула постіль. Не побачивши нічого підозрілого, вона попрямувала у ванну. Там начебто було все на місці, а начебто щось і не так. Неприємне відчуття не відпускає. але вона наказала собі не думати ні про що і почала займатися справами, звичайними для жінки, котра щойно прибула з відпустки.
Зустріч подружжя ввечері була дуже щемкою. І після того, коли все вже відбулося, Світлана, засинаючи, засунула руку під подушку і чимось укололася. Під подушкою лежала маленька акуратна сережка-цвяшок. З діамантом. Пазл склався. Запах, застелене ліжко, і вона раптом зрозуміла, що саме її збентежило в ванній – не було її халата. Вона тут же відправилася у ванну кімнату, заглянула в кошик із брудною білизною, халат був там. А вона перед від’їздом випрала його і повісила на вішалку.
Світлана тихенько одяглася, вийшла в коридор, викликала таксі і поїхала до себе на квартиру.
Антон почав дзвонити в 6 ранку. Світлана не відповідала на його дзвінки. Вона заздалегідь попередила охорону в офісі, щоб Антона Сергійовича не пускали.
З роботи поїхала через задній двір. Але Антон чатував її біля під’їзду. Побачивши його ще здалеку, вона не зупинилася і проїхала далі.
Переночувала у мами. Мама нічого не питала і Слава Богу.
Антон ходив дуже довго і дзвонив. Але якось так все вдало склалося, що вони так жодного разу і не зустрілися. Світлана не хотіла ніяких пояснень. Навіщо? Все і так було ясно.
Антон одружився на своїй співробітниці через півроку. Правда дуже швидко розлучився. Потім одружився ще раз, але знову розлучився.
Світлана заміж так і не вийшла.
Минуло три роки. І Світлана зустріла свою однокласницю. Ходили чутки, що вона дуже вдало вийшла заміж за багатого араба. Зустрілися дівчата зовсім випадково. У ЦУМі. І Світлана раптом відчула ті ж саме відчуття, як тоді, повернувшись з Одеси в квартиру Антона. Але вона швидко скинула з себе цю ману. Вона не дозволяла собі згадувати ті дні.
Дами присіли в кафешці. Базікали без угаву майже цілу годину.
Світлані було дуже цікаво знати про все, що відбувалося в житті подруги. Адже це так заворожуюче – бути дружиною шейха.
— Ну НЕ шейха звичайно, — розсміялася Наталя, але все ж…
— Ну а ти як? — задала вона питання Світлані. Вийшла заміж за свого Антона.
— Ні, — відповіла Світлана.
— Чому?
— Давай не будемо. Я не хочу про це говорити.
— Ох як шкода. Такий хороший хлопець. Знаєш, як він мені допоміг. Три роки тому в кінці липня ми з Саїдом приїхали в Київ. Зупинилися в готелі. І раптом пізно ввечері не знаю, що найшло на Мого чоловіка. Але він влаштував мені такий концерт, що я змушена була втекти з номера, інакше б він не знаю, що могло бути. Вискочила я в тонесенькому шовковому халатику в хол, а там твій Антон стоїть. Нарада у них була в цьому готелі. Тільки закінчилася. Ох мене тоді сотня очей розглянула. Тільки що пенсне не одягли, — Наталя завзято розсміялася.
— А Мене трясе всю. Зуб на зуб не потрапляє. Йти нікуди. Хотів Антон мені номер орендувати в тому ж готелі, але номерів вільних НЕ було. Конференція ж якась у них була. І тоді Антон привіз мене до вас. Сказав, що ти в Одесі. Залишив мене, а сам до мами своєї поїхав.
І тут Світлана явно відчула той самий аромат. Ну звичайно Наталя була пахнула тими парфумами.
— Ти користуєшся May fair? — запитала вона
— Так, багато років. Ой, а ти знаєш? А я у вас тоді сережку загубила. Маленьку таку з діамантиком. Не знайшли ви її?
Ось така історія, а все могло бути інакше, бо відразу треба про такі речі розповідати. Зустрілися ввечері, ну і розкажи між двома чмоками, що «до речі» прихистив тут її подругу з ночівлею. Про все, де може панувати двозначність, треба розповідати. А то, поки один мовчить, другий придумує Бог знає що.
Автор – Тетяна Aлімова
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!