Коли ми з моїм чоловіком зустрічалися, я звертала увагу, що він не любить витрачати свої гроші і всіляко прагне уникнути зайвих витрат. Але мені здавалося, що це якість характеризує його, як людину серйозну, що, погодьтеся, для сімейного життя — річ вельми потрібна.
Та й закохалася я тоді до метеликів у голові, а тому недоліків не бачила взагалі. Навпаки, все намагалася виправдати і побачити з кращого боку. Коли Артур запропонував не влаштовувати велике весілля, а краще відкласти гроші на щось більш потрібне для сімейного життя, я спочатку засмутилася, тому що в мене багато друзів і родичів, і вони так чекали цієї щасливої події. А потім подумала, що мій майбутній чоловік такий розумний і дбайливий і думає про нашу сім’ю. Тож погодилась ще й задоволена була, що таку пару собі знайшла.
Але, коли почалися звичайні будні сімейного життя, всі його якості, які мені навіть подобалися, раптом стали такими некрасивими і дуже незручними в стосунках. Ну, ось, наприклад: після весілля чоловік запропонував щоб у родині була спільна каса. Справа ніби як і хороша, але якось так вийшло що тими грошима розпоряджався лише чоловік. До слова сказати, я завжди заробляла більше Артура.
Але я погодилася, бо мені здавалося тоді, що це розумно, адже сімейний бюджет не гумовий, і економія взагалі-то штука корисна! Але перший розподіл нашого бюджету був дивним. Артур виділив суму на харчування, яка була відверто мізерною — при наявних цінах в магазинах цих грошей не вистачило б і на половину місяця. Коли я це помітила, він сказав, що потрібно їздити за продуктами не в магазин, а на оптовий ринок і шукати дешевше. Причому, він назвав адреси ринків і точні ціни на продукти.
Будь-яка господиня знає, що, крім витрат на їжу, є купа дрібниць, наприклад, миючі та чистячі засоби, всякі кухонні і господарські дрібниці. Це витратний матеріал, але він теж коштує грошей. Ну, і ще, звичайно, всякі особисті дрібниці — косметика, гігієнічні засоби, дезодоранти, колготки — та як там все перераховувати. Воно ж теж коштує грошей. Коли я про це заговорила, чоловік скривився, а від цін на косметику просто отетерів і сказав, що я тепер заміжня жінка, і повинна враховувати думку чоловіка, а йому ніколи не подобалося, що я користуюся косметикою.
Словом, ви розумієте, як я себе відчувала в цей момент. Пройшов місяць, і чоловік почав вимагати у мене письмовий звіт про витрати, а коли Артур дізнався, що я не записувала витрати, засмутився і був дуже незадоволений. Я не хотіла непорозумінь з ним і подумала, що взагалі-то корисно записувати — я і сама буду знати, куди йдуть гроші.
І на наступний місяць стала все записувати. Зрозуміло, що грошей мені не вистачало, але у мене були деякі заначки — мама дала, ну я і додавала. Чоловік скрупульозно перевіряв мій перший звіт і був дуже незадоволений тим, наприклад, що я щось все ж купувала в магазинах, а не на оптовому ринку і особливо обурився, що я не вклалася в бюджет. Але найбільше йому не сподобалося, що у мене є якісь невраховані гроші. Я вислухала лекцію, як треба господарювати, і промовчала. Хто знає, може бути, якщо б я відразу обурилася і наполягла на своєму, ми б не дійшли до такої кризи, яка у нас зараз. Але мені так не хотілося тих непорозумінь, і потім я ж вірила, що він піклується про сім’ю.
Я постійно стикалася з дріб’язковістю чоловіка і навчилася приховувати позачергові премії, мамині подарунки, щоб додавати в бюджет і купувати собі найнеобхідніше, а йому трохи неправду казати, занижуючи ціни на продукти.
Якщо я щось собі купувала, то говорила, що мама подарувала або хтось із родичів. Він ніколи не дарував мені квіти, говорив, що це на три дні, а потім викинуті гроші. З подарунків волів дарувати щось для будинку, корисне. Коли він мені на день народження подарував поличку під телефон, я обурилася і проплакала півдня.
І ще пам’ятаю, як ми вибирали подарунок для його мами на ювілей. Нас запросили в гості, і ми пішли по магазинах. Перебрали стільки всього, а в підсумку купили чашку з блюдцем, найпростішу і найдешевшу. Мені було так соромно, коли Артур вручав від нас подарунок. Він так і підкреслив — від нас! І всі на мене дивилися …
Всі ж знають, що ми пристойно заробляємо. І свекруха теж губи підібгала, немов це я тому виною, а не її синочок. Рік пройшов ще якось без великих непорозумінь, а потім у мене увірвався терпець, і я почала відстоювати себе. Я намагалася пояснити, що я молода, хочу красиво одягнутися, сходити в кіно, в кафе, на фітнес, хочу поїхати у відпустку і запросити гостей до хати. А не рахувати кожну копійку і доношувати старі речі.
Начебто нічого такого – чоловік ощадливий. Радій жінко – друзів пригощати не буде і на коханку не розщедриться. Може я колись про свій вчинок і пошкодую, але наразі віднесла заяву на розлучення.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
