Сидячи за столом моя мама поводилась так, ніби не заміж – в останню путь мене проводжає. сім’я чоловіка перезиралась здивовано зрідка кидаючи у мій бік співчутливі погляди. А мама маючи перед собою вдячних глядачів продовжувала свою виставу

Сидячи за столом моя мама поводилась так, ніби не заміж – в останню путь мене проводжає. сім’я чоловіка перезиралась здивовано зрідка кидаючи у мій бік співчутливі погляди. А мама маючи перед собою вдячних глядачів продовжувала свою виставу.

Рік тому я вийшла заміж. Ось тільки очікувані радість та ейфорію від радісного дня змінила смуток та розчарування. Причиною цього стала моя рідна мама. Я, певне, ніколи не зможу забути того дня.

Моя мама з самого початку була категорично проти наших стосунків та весілля. Зустрічалися ми лише чотири місяці. Дехто може сказати, що це занадто короткий термін, за який неможливо як слід пізнати людину. Однак ми знали, що створені одне для одного.

Але моя мама не була з нами згодна. Вона узагалі була проти того, аби я заміж виходила чи мала хоч якесь особисте життя. Для неї було головне, аби я була поряд із нею завжди. Вона не працювала, адже мала цілий букет недуг” і жодної підтвердженої. Я у її уявленні повинна була усе життя бути поруч. допомагати, доглядати, забезпечувати, адже ж я її дитина. Навіщо тоді вона мене виростила?

Підготовка до нашого скромного весілля так мене захопила, що я не звернула увагу на поведінку та ставлення своєї мами. свято ми робили скромне, лиш для його і моїх найближчих родичів, але п’ятдесят чоловік назбиралось. Настав день нашого весілля.

У мене був чудовий настрій. Нарешті я одягну омріяну весільну сукню і стану дружиною найпрекраснішого чоловіка. Але тут моя подруга почула, як моя рідна мама усім розповідає що я не маю освіти і приданого, до того ж не вмію готувати.

— ну не знаю, шкода мені зятя. Через місяць приведе назад.

Я мало не зомліла! Як можна влаштовувати таке на весіллі єдиної дитини?

Незважаючи на те, що я не маю диплома про вищу освіту і квартиру я не успадкувала, у мене є професія. Я добре заробляю майстром манікюру і не збираюся нічого ні в кого просити.

Зрештою усе застілля моя мама схлипувала і розповідала усім, хто хотів слухати, яка несправедлива доля спіткала мого чоловіка. Свято вона нам не зіпсувала, ні, але легкий неприємний душок залишився і досі.

А тепер моя мама і справді не здорова. після того випадку ми не спілкувались аж до моменту, як мені зателефонували зі стаціонару. Виявилось, що моя мама потребує цілодобового догляду.

Чоловік сказав однозначно. що ми повинні забрати її до себе, адже не дивлячись ні на що, вона є моєю мамою. Так то воно так, але от я не можу переступити через свої спогади про те, що вона тоді влаштувала і говорила.

Якщо чесно. я розгублена. Як бути? Забути, адже це мама, чи найняти доглядальницю і тим самим віддати їй свій дочірній борг.

03,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page