Я з моменту знайомства з батьками чоловіка дуже і дуже здивована. Мама, яка слухає свого чоловіка з-пів слова і батко, який вважає себе центром всесвіту, не менше. Якби я тоді не примусила себе мовчати, весілля б точно не було.
У родині чоловіка порядок такий: мама повинна все робити по дому і край. Чоловік же цар і бог – робить все, що душа забажає.
Сина ж свекру виховати на свій не вдалося, він завжди з мамою був ближче. Чому свекруха не пішла від нього, для мене все ще загадка. Скільки років ми з чоловіком живемо, зі свекрухою десятком слів тільки перекинулися. А ось зі свекром ми маємо справи постійно. Я під його стандарти обтесуватись не збиралася, ще й чоловіка забрала від них подалі.
Коли ми почали жити, свекор частенько заходили в гості, щоб “проінспектувати”, як там син живе. Приходив і одразу казав мені приготувати щось типу “пельменів на пару з начинкою з вуха молодого омара” і то швиденько. Кілька разів я таки ставала до плити, а потім просто сказала “ні”. Треба було бачити його обличчя. Він явно був здивований і ніколи в житті не очікував що “йому” щось поперек хтось скаже.
У мене в Харкові живе рідна сестра. У неї чоловік працює в будівельній фірмі і я стала наводити мости, чи зможе він мого чоловіка влаштувати. Навички у нього є, руки ростуть з нормального місця. Сестру запитала, сказала, що на випробувальний термін візьмуть точно, а там все залежить від мого чоловіка, як себе покаже.
Мені з роботою було простіше, я за освітою педагог, тому знайти роботу не проблема, хоча за фахом я на той момент не працювала. Тому я запропонувала чоловікові переїхати, навівши купу аргументів, одним з яких був його батько. Чоловік вагався близько двох тижнів. Я сказала, що або ми їдемо разом, або я поїду одна, мене в цьому місті тримає тільки він.
Чоловік подумав ще кілька днів і сказав, щоб я починала готуватися до переїзду. На роботі сказав, що звільняється, але готовий відпрацювати два тижні. Для свекра це була несподіванка. Він же згоди не давав, а в його родині все і всі вирішують тільки з його подачі.
Коли виявилося, що ініціатором переїзду була я, а чоловік погодився, свекор став в позу і почав вимагати від сина обрати хто для нього важливіше: я, чи його справжня родина. Чоловік попросив у свекра, аби той розмовляв тхіше і взагалі нам слухати його ніколи, час речі збирати.
Розумію, що радіти нічому, все-таки чоловік з батьком не розмовляли, але я раділа. Ця людина зникла з нашого життя. Зі свекрухою ми спілкуємося крадькома, бо їй чоловік теж заборонив спілкуватися з нами.
Ось уже п’ять років пройшло, як ми переїхали. Чоловік добре влаштувався, допоміг чоловік сестри, вони досі працюють разом. Я займаюся репетиторством. У нас з’явився син, який жодного разу не бачив бабусю і дідуся. Свекор досі з сином не спілкується. Чоловік навіть не засмучується. Мені все ще шкода свекрухи, але це її вибір. Вона по своєму щаслива, напевне. Хоч і не розумію я таких жінок зовсім.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
