Син із невісткою до нас у село із міста перебрався вісім місяців тому. Мешкають вони окремо у квартирі яку винаймають у триповерховому будинку, що в центрі нашого села стоїть. Можна було і в хаті жити, але невістка людина міська, для неї тільки квартира то житло і що хочеш їй кажи. У столиці у них квартира в кредиті і виплачує її мій син, хоч невістка і говорить що працює, але що то за робота в селі перед комп’ютером? Тож вирішила я все в свої руки узяти.
Кредит доводиться виплачувати синові, адже невістка сидить у декреті з трьома з меншим. У них троє дітей, хоч я ніколи і не розуміла, як вони на таке зважились. найменшому нині три і він у наш садок сільський пішов. Практично, невістка моя двох у школу. одного в садок і цілісінький день анічогісінько не робить.
Хоча, має завжди вигляд утомлений і каже, що їй важко, адже їй ніхто не допомагає. Але коли зайти до них у квартиру, то там не видно геть що вона удома цілими днями. Посуду гора і часто не метено, навіть. А невістка за компом щось там сидить із виглядом серйозним.
Пробувала я їй щось казати, кілька разів сама приходила і лад наводила. Вона дякувала і сідала знову за комп свій “працювати”. А у сина не одна робота – він ще й підробіток знайшов у нас тут, аби зводити кінці з кінцями. Тиждень у столиці працює. а потім у селі у нас на зміну ходить у школі сторожем. Скажіть, коли така несправедливість перед очима, хіба ви б сиділи руки склавши?
От і я не стала. У мене були гроші відкладені, то я взяла і придбала гусей, бройлерів і свинку. Не собі, куди з моїм здоров’ям? У сарай невістці все привезла. Сказала, що у селі без нічого ще ніхто не вижив, а так і м’ясо матимуть і вона хоч чимось займеться.
Я часто приходжу до онуків у гості. Зазвичай попереджаю заздалегідь, а цього разу була поруч та вирішила зайти. Якраз поверталася з ринку, тому хотіла занести хлопчакам сир та фрукти.
Варто сказати, що вранці я ніколи до них ще не приходила. Зазвичай після обіду. Невістка скаржилася на втому та нестачу часу. Ось і вирішила заскочити раніше, щоб вона до вечора все переробила. Було вже пів на 10 ранку.
Заходжу, а діти самі граються. Син пішов на роботу, а невістка моя ще спить! Хлопчики самі собі щось розігріли, поїли і нишком собі забаву знайшли – машинками бавляться.
Я вискочила з квартири і в сарай. Думала там зараз і птиця і бройлери і свиня, все голодне. заходжу, а там порожньо. Абсолютно порожньо.
Набрала сина свого, аж плакала від того що побачила. Кажу, що поки він у столиці на роботі був, то я їм господарство подарувала, а невістка ж мабуть і слова йому не сказала, бо нічого не має в сараї. Сльози течуть. Питаю скільки ще вона буде так до нього ставитись. Чому він все терпить?
А мій син як гримне. Не чекала такого. Подякував він мені за господарство і сказав, що ледь збув усе те. Попросив більше до його родини не лізти, аджпе дружина його ледь не свята жінка. Не знаю, що вона там йому наговорила, але він мені каже, що вона за монітором своїм утричі більше за нього заробляє. Мовляв. саме її зарплатня іде на погашення кредиту за квартиру, а він мусить дві роботи мати, аби сім’я мала що їсти:
— Яка свиня, які гуси, мам? Хочеш допомогти – прийди посуд помий і попилосось, але жінку мою не чіпай. Мені і так соромно, що вона нас на світі цім тримає. Я в столиці не міг заробити з усіма своїми дипломами нам на життя. Вона через мене згодилась в селі жити, дітям школу поміняти, життя своє змінила. а ти тут з бройлерами. Хоча б поцікавилась. що і до чого. Не втручайся, мамо, бо не дозволю і в квартиру зайти.
Відколи з сином побалакала, місця собі не знаходжу. Усе думаю, як мені сину своєму очі відкрити, як допомогти йому. Він бідося працює рук не покладаючи, а невістка спить до 10. І так розумно вона все закрутила, що він ще й винним себе вважає.
Ой, не можу всього того бачити, а як ради дати ніяк не зрозумію.
Тетяна Ч.
11,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
