fbpx

Ситуація, хоч стань і плач. Ми уже із чоловіком і так, і так намагались вирішити все, але ж ну ніяк. Тоді я зважилась просити допомоги у брата, зрештою він щойно з Італії повернувся і я точно знала, що гроші він мав

Ситуація, хоч стань і плач. Ми уже із чоловіком і так, і так намагались вирішити все, але ж ну ніяк. Тоді я зважилась просити допомоги у брата, зрештою він щойно з Італії повернувся і я точно знала, що гроші він мав.

Ніколи я не була ні заможною, ні багатою. Живемо ми із чоловіком на те що виростили і що заробили. Та й не пороскошуєш, коли у домі троє діток. Тут тільки на одяг іде стільки, що й не порахувати.

А це, хоч стань і плач ситуація склалась. У нас холодильник полетів, пралка і електрична плита. Все разом і в одну мить. Самі розумієте, що із нашими статками от так зходу узяти і все придбати ми не можемо. та й кредит брати нині дуже лячно, бо роботи у нас із чоловіком сезонні і хто знає, як там буде.

Можна, звісно, і прати руками, і готувати на вогнищі, та в кого дітей троє, той зрозуміє, що то не варіант. Холодильник, пралка і плита – речі, які повинні бути в домі. Можна обійтись без однієї, але не без трьох одразу.

Ми намагались варіант інший знайти, та худоба у нас ще мала, лиш узяли, а позичити от таку суму у знайомих не могли, ніхто і не мав. Ото лиш і був варіант, що до брата мого звернутись.

Олексій лиш з-за кордону повернувся. На заробітках він був більше 25 років разом із дружиною, там і діти його нині всі. Я добре знала, що гроші він має і що та сума, яку я просила в нього була. Пішла я до нього на поклон.

Уявіть моє здивування, коли брат сказав, що своїм проханням я ставлю його у незручне становище:

— Як ти собі уявляєш наше спілкування далі, сестро? Ми з тобою рідня і про те, аби позичати таку суму рідним і мови бути не може. А просто так я такі гроші не можу тобі дати, не настільки заможний. Пробач, але такого не буде. Розумію всю ситуацію, але життя мене навчило тому, що близьким і рідним людям, як і друзям, позичати гроші не можна – собі дорожче. Я хочу, аби ми з тобою спілкувались завжди так, як і до того, тому й не буду тобі і копійки у борг давати.

Повернулась я додому і довго ще хлипала, бо такого від рідного брата не чекала. Цікаво, як він буде тепер мені в очі дивитись? Де сорому стільки узяти потрібно? І як, спати спокійно і їсти знаючи, що сестра із дітьми у цей час на буржуйці суп варять?

Ну от скажіть мені на милість, може то я чого не розумію: якби ви були на місці мого брата і у вашої сестри така ситуація склалась, ну невже б не позичили ті гроші?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page