Сусідка знову на подвір’я з самого ранку на Василия! Згорбилася, лице скривила:
– Юстинко, поміряй мені тиск.
– Ти мені свої болячки на Василия принесла? Ти маєш совість?
– Та мені так голова крутиться…
– Добре, що мала сили до мене прилізти!
Розлючена баба Юстина закрила перед бабою Ганною двері, бо терпіння її урвалося. Бо що не кажи, але не мати лиця та лазити з самого ранку по хатах слабим людям – то є страшне неподобство.
Але баба Ганна мала сили полізти до іншої хати, де й почала розказувати, що Юстинка її на поріг хати не пустила.
– І до церкви ходить! І до сповіді кожної п’ятниці йде! А от що робить!, – не мала сили спинитися Ганна, коли інша сусідка міряла їй тиск, – От ти , Маріє, жінка добра і мене послухала. А вона така-сяка думає до сто років жити? Всі ми перед Богом станемо.
За якийсь час звістка про те, що Ганну не пустила на поріг Юстина покотилася невеличким селом і докотилася до священника. Отець Сергій полінувався виясняти цю суперечку, відклавши її до наступної сповіді.
Хвиля пліток докотилася й до самої Юстини і вже мала інший вигляд.
– Казала Ганна, що ти їй не хочеш тиск міряти, бо ти скупуля на все село. Кажеш, що той апарат має батарейки і як вона хоче міряти тиск, то най дає тобі гроші. І Ганна прийшла до тебе з грошима і що, що на Василия, але жінці було треба, а ти отак вчинила зі слабою жінкою!
Юстина сиділа ні в тих, ні в сих, але вкотре переконалася в тому, що жінка зранку на Василия – на клопіт. І не вір тепер прикметам?
Вона ще силувалася згадати чи колись говорила Ганні за гроші, але та приходила щодень і кожну розмову попробуй згадати.
Приходила Ганна до неї десь біля 7 години, коли Юстина ставила варити їсти собі та курям. Приходила і починала перелік з того, де у в якому місці її штрикнуло, кольнуло і підтиснуло. Розповідала розлого і детально та так, що сама Юстина починала відчувати, що й її штрикає, колить і пече в тому самому місці.
Далі баба міряла тиск, бо перед мірянням треба трохи посидіти, а після міряння треба поговорити, що вона не спить від 5 години і не може дочекатися, коли вона, Юстина, встане.
– Бо ти молода та хочеш довго спати, а я то заснути не можу, то й цілуньку ніч не сплю.
Про те, що Юстина молодша від неї на якісь п’ять років – то дрібниця.
Далі Ганна йшла додому, а сама Юстина брала пігулку та мусила полежати від такої відвідувачки.
А тепер виходить, що отак невдячна Юстина вчинила з бідною Ганною.
– Не роби нікому доброго, то й не будеш мати злого – отак тобі, кумо, скажу. Як я маю за свою доброту терпіти таку славу – най мені буде, бо краще мати таку славу, ніж мати таку людину збоку, яка з тебе всі соки п’є.
Та та Ганна виходила мені з хати пританцьовуючи, а я без сил сідала на ліжко. Так вона мене тими своїми розмовами висотувала та випивала. Але нічого, Бог добрий і мені здоров’я покращиться, – сказала вона на ту розмову кумі.
А що їй інакше казати? Є люди, які на чужу доброту реагують добротою, а є такі, що не знають слова «Дякую» та сприймають це як належне.
А як відрізнити одне від другого? Бо в цій історії люди жаліють саме Ганну за її кволість, старість та жалісливі оповідки. Бо людині треба співчувати, а така, що дає відсіч – то вже має не дуже пригляд ний вигляд. А на чийсь бік таки треба стати, бо то ж село.
Фото Ярослава Романюка.
