fbpx
Історії з життя
– Та де там добре! – завила мати. – Секондхенд із доважком береш. Чужого сина на себе вішаєш. Своїх діток треба ростити, своїх, Сергійку!

Фаїна Юріївна була жінкою старої закалки. Сама жила правильно і від інших того самого вимагала. Чоловіка Васю поховала ще десять років тому, одна радість в житті залишилася – діти.

Донька Оля, як годиться, рано вийшла заміж законним шлюбом. Ніяких співжиттів! Одразу подарувала чудову онучку Юленьку. Син Сергій – гордість матері. Статний, інститут закінчив із червоним дипломом, заробляє на фірмі. Жив, правда, з якоюсь жінкою з дитиною. Хлопець є хлопець – нагуляється і одружиться з хорошою дівчиною. Але одного разу в житті Фаїни Юріївни відбулися суттєві зміни. Син прийшов, пообідав, довго сидів за столом. А потім ошелешив, як з мосту в річку стрибнув:

За матеріалами – Порадниця.

– Мамо, ми з Мариною подали заяву!

– З якою такою Мариною? – не зрозуміла Фаїна Юріївна.

– Мам!

– О Боже, синочку, ти ж такий молодий! Що ж ти робиш, у тебе все життя попереду! – Фаїна Юріївна заголосила так, ніби син повідомив їй, що підсів нащось заборонене.

– Мамо, в мене все добре!

– Та де там добре! – завила мати. – Секондхенд із доважком береш. Чужого сина на себе вішаєш. Своїх діток треба ростити, своїх, Сергійку!

– Мамо, ну що ти кажеш, час давно інший! Марина хороша, і Вітька славний пацанчик. Ти її ще не знаєш!

– І знати не хочу цю гріховницю і її…! – і Фаїна Юріївна несподівано для себе таке сказанула.

Син зблід, встав і грюкнув дверима. Спочатку він намагався навести мости і кілька разів приводив до мами молоду дружину та її п’ятирічного Вітьку. Фаїна Юріївна трималася, як бариня, яка впустила у вітальню холопів, а від Вітька відсторонялася, як від шолудивого кошеняти. Коли син бував у неї один, єхидно лихословила ненависну невістку. Правда, він став приходити все рідше, а потім і зовсім перестав, лише періодично справляючись по телефону про здоров’я матері. Та не дарма кажуть – біда не приходить одна. Донька почала сваритися з чоловіком, а потім із нею сталося найгірше, що, на думку Фаїни Юріївни, могло статися з жінкою. Вона розлучилася. Фаїна Юріївна спочатку намагалася врятувати доньку і відправляла її миритися до законного чоловіка.

– Ну то й що, що гуляв – усі мужики гуляють! Ну то й що, що ображав, не гірше же! На бабі сім’я тримається, терпи заради дитини! Але коли Оля сказала, що втече від матері жити на квартиру, стала переживати мовчки.

Одного разу Фаїна Юріївна раптом побачила, як крючконоса жінка говорить незнайомому чоловікові: «Навіщо тобі цей секондхенд з її причепом!». Відсторонюється, коли ясноока Юлечка довірливо до неї підбігає. І у жінки вперше в житті занило в боці. Оля перші півроку ходила засмучена. Але потім повеселішала і навіть почала зустрічатися з якимось Василем. Фаїна Юріївна зітхала, але не засуджувала доньку. Нехай хоч трохи схопить гіркої ласки. Та донька не горювала, а тільки розквітала на очах, а одного чудового дня сказала, що виходить заміж, і покликала матір до сватів знайомитися. Двері Фаїні Юріївні відкрив огрядний чоловік років шістдесяти.

– Здрастуйте, свахо, раді бачити! – прогудів він. – Мене звуть Микола. За ним підійшла повна усміхнена жінка, поцілувала Фаїну в щоку і представилась Вірою.

– Бабуленька прийшла! – несподівано пролунав радісний голос Юлі. Внучка вискочила у коридор і кинулася в обійми Фаїни Юріївни. – Мама з дядьком Васею скоро прийдуть, вони по магазинах пішли. А дивись, що мені дідо Коля купив, коли ми в парку гуляли! Юлечка сунула в руки бабусі велику шоколадку. Фаїна Юріївна розгублено її взяла. Всі разом пройшли до вітальні, сіли на диванчик, поки чекали молодих, випили чаю. А потім майбутня сваха раптом сказала:

– Дякую вам, Фая, за доньку. Ми вже думали, що наш телепень ніколи не одружиться. А тут така дівчина хороша, та ще й онучка готова! Онучка… Фаїна Юріївна відчула, як перехоплює горло, а до очей підступають сльози.

– А де у вас?. – тільки й змогла вимовити.

– А по коридору прямо!

Вона стояла у ванній кімнаті, і сльози текли по обличчю. Зла, зла стара… Їй здавалося, що в настінному люстерку відбивається крючконосий профіль. Удома Фаїна Юріївна першим ділом хотіла набрати номер сина. Але потім подумала й почала ритися у записнику. «Мамо, ти як хочеш, але я запишу тобі телефон Марини про всяк випадок». Вона набрала номер невістки і тихо сказала:

– Марино, здрастуй, приходь із сім’єю до мене в неділю. Я пиріжків з яблуками напечу, пам’ятаю, Вітеньці вони сподобалися!

Історію записала Ганна МАЛИНОЧКА.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page