Я й досі не можу прийти до тями, що моя донька таке зробила. Чоловік сам не свій ходить і справедливо каже, що не прийме її додому назад, а вона тоді так глипне на нього і каже:
– Правду кажуть, тату, що якби жінка мала де жити, гроші і не мала дітей, то вона б те заміжжя й знати не хотіла.
Ми тільки роти розкрили.
– Та ми на твоє весілля стільки грошей витратили, що ти б могла п’ять років не працювати. А тепер ти мені таке кажеш?, – чоловік не знав, що діється.
Я так само не розуміла нічого. Пів року тому моя донька аж підстрибом бігла до вінця, просила лімузин і голубів, шоколадний фонтан та фруктовий стіл серед зими. А тепер каже нам, що заміжжя їй не сподобалося, то вона хоче назад.
– Доню, крім твоїх бажань, є ще й обов’язки. Як чоловік просить поїсти та випрати з нього, то й зроби. Ти ж дружина. Він заробляє гроші, а ти піклуєшся про дім. Що не так?
– Мамо, я не хочу вам всього розказувати, що не так. Я не хочу бути там, де мені не добре. Невже так важко зрозуміти?
– Важко, бо недавно все було добре!, – вигукнули ми з батьком.
– Так, все було добре до весілля, а після весілля я стала не любою дружиною, а служницею. Мене таке не влаштовує. І я не планую й далі жити там, щоб далі була дитина і я вже нікуди не могла піти. Ви про це подумайте, що як мені зараз з чоловіком не комфортно, то скільки чекати аби таки до вас вернутися: сама чи з дітьми?
Нам Степан видавався пристойним хлопцем, я нічого не розуміла. Мені багато чого в чоловікові не подобається, але ж я те все вже роки терплю, я вже й звикла, та кожна жінка так робить, спочатку кохає сильно, а потім вже розкриває очі і бачить, що треба вже якось жити з тим, за кого заміж вийшла.
Ми доньку не прийняли додому, вона жила по подружках і ми ніяк не могли вплинути аби вона вернулася до чоловіка.
Через якийсь час їх розлучили і то швидко, бо не було спільного майна. Донька з нами наче й спілкується, але не може нам того пробачити, що ми стали на сторону зятя.
А як ми не мали стати, коли ми свою доньку знаємо, що вона й капризна буває, й норовлива. Їсти, правда, вміє готувати, то вже факт, та й прибирати і прати. Тут я за неї була спокійна. Не знаю, що саме її так від чоловіка відвернуло, бо я певна, що то на якомусь одному слові вони зійшлися, а вона те все роздула, бо такий має характер.
Нічого, на наступний раз вже будемо всі мудріші: вона вибиратиме того, з ким їй буде комфортно, а ми ні копійки не дамо на весілля. Тоді всім буде добре, а хіба не так?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
