— Насправді я дуже гостинна, — розповідає Валентина, — я люблю приймати гостей, пригощати їх смачною їжею. Але це стосується лише тих гостей, яких ми з чоловіком запрошуємо додому заздалегідь. Якщо гості несподівані, то тут все інакше.
Жінка похнюпилась, тому що зовсім недавно вона почула на свою адресу від свого чоловіка та його рідні, що вона не вміє приймати і радіти гостям.
— Справа в тому, що я довго мовчала, — продовжила Валя, — але, як відомо, всякому терпінню приходить кінець. Ну, не змогла я себе більше стримувати, ось і виговорила все, що думала.
Валентина заміжня вже 7 років. У них із Женею є дочка, їй 5 повних років. Вони з чоловіком працюють. А дитину на літо відправили до мами Валі в село.
— У моєї мами є можливість наглядати за онукою, ось ми й вирішили дочку до неї відправити, — каже жінка, — там все-таки дитина більше часу проводитиме на природі. Та й я хоч працюю собі спокійно.
Після декретної відпустки Валя влаштувалася на нову роботу з вищою заробітною платою, а й, відповідно, обов’язків у неї побільшало. Після роботи Валентина втомлюється, ні на що не вистачає сил. Але доводиться терпіти, бо треба сплачувати іпотеку. Вона завжди з нетерпінням чекає на вихідні, в надії добре відпочити.
— Я завжди будую собі плани, що в суботу і в неділю, я займатимусь домашніми справами і обов’язково приділю трохи часу для себе, — розповідає з сумом Валя, — але все постійно псує Женя.
Євген та Валентина 3 роки тому взяли двокімнатну квартиру в іпотеку. Її чоловік був місцевим. Тут же, у столиці, проживали всі його рідні та інші родичі. Загалом вони були поруч один з одним, жили практично в одному районі.
— Відтоді, як ми купили житло поряд із родичами чоловіка, все й почалося, — згадує Валентина, — Женя постійно запрошує когось, наприклад, у суботу він може покликати брата з дружиною, а в неділю своїх двоюрідних сестер. Так усі вони приходять повною сім’єю, з дітьми. Приносять тортики та інше, щоб добре посидіти. Ось коли ми винаймали однокімнатну квартиру, у нас було все спокійно. А тепер постійно всі йдуть до нас, тому що ми живемо окремо, а решта переважно живуть з батьками. Чоловік із радістю всіх кличе до нас, щоб молода рідня спокійно поспілкувалась один з одним. Ось тільки мені це вже набридло.
І тут я чудово розумію Валентину. Якщо, запланувавши прибирання, до тебе з’явилися несподівані гості, звичайно, важко залишатися задоволеним. Та й коли вони йдуть у неділю ввечері, доводиться прибирати за ними або до ночі, або шукати час для прибирання після важкого робочого дня. Тут, як не крути, дуже важко.
— Та не реагуй ти так! – каже чоловік Валі, – ти ж знаєш, що мій брат із дружиною проживають з батьками. Ми не можемо всі вирушити до них, вони ж старі вже, хочуть спокою. До тітки з дядьком ми теж не можемо піти. А ми з тобою молоді, ну, зрозумій ти!
— Не реагувати? — відповіла Валентина, — просто вже нестерпно кожних вихідних зустрічати гостей! Адже мені доводиться накривати на стіл. Потім ще прибирати за ними. Добре, вони іноді приносять із собою частування, але у мене просто не залишається часу відпочивати та займатися іншими важливими справами.
Але Євген вважає, що його дружина, якщо захоче, зможе спокійно відпочити у сусідній кімнаті. А він просто жити не може без спілкування зі своєю ріднею.
— Нещодавно стався один випадок, у будній день причому, саме через цю ситуацію я й не витримала, — продовжила розповідати Валя, — я прийшла з роботи, приготувала вечерю. Було вже близько 22 години. Вирішила я лягти спати раніше, а тут дзвінок у двері. Чую по голосу, що прийшли двоюрідна сестра чоловіка з чоловіком, вони радісно повідомляють: “А ми до вас у гості!” Чоловік мені видав, надувши губи: “Ну ж у мене відпустка. Ми тут тихо та спокійно поспілкуємося, не завадимо тобі.” Звичайно, я так і не заснула. Сиділи вони до 4-ї ранку, і без шуму не обійшлося: то музика у них грала, то сміх лунав, то розлетілось у них щось.
На ранок я не витримала і попередила Женю, щоб він без мого відома нікого до нас не запрошував. Мало того, що я майже всю ніч не спала, то ще мені після них прибирати довелося. Женя, звичайно, по-своєму прибрав за всіма, але цього майже не було.
— Ти що хочеш залишити мене без спілкування з родичами? — обурився Євген, — хочу нагадати, що це моя квартира. І я можу запрошувати сюди того, кого захочу. Тим більше зараз поки що немає дитини вдома, можна спокійно спілкуватися. А ти можеш легко відпочивати в іншій кімнаті. Я, тим більше, сам за всіма прибрав тут усе.
Валя тоді мала дуже неприємну розмову з чоловіком. Цілий тиждень пройшов без гостей. А у вихідні почали надходити телефонні дзвінки, один за одним.
— Валю, що ми тобі поганого зробили? Чому ти нам відмовляєш у домі? — з докором спитала Валентину двоюрідна сестра Жені, — я через тебе не можу побачитися з братом!
– Твої родичі далеко? – “Поцікавилася” свекруха Валі, – ти чого домагаєшся, щоб і Женя перестав спілкуватися зі своїми рідними? Вони тебе взагалі не турбують. Он, пішла до сусідньої кімнати, та спи собі спокійно.
– Так у чому тоді питання, запросіть їх усіх хоч раз до себе, – відповіла Валентина мамі чоловіка, – у вас теж дві кімнати, йдіть собі в спальню, та спіть спокійно. А що? Я хоч і молода, але мені на роботу з ранку йти, а ви на пенсії, виспитеся вдень!
Після цих слів Валя не така ще й для мами чоловіка, бо говорила не шанобливо.
А Валя уже не знає, що й робити. Як пояснити людям, що ти хочеш спокою і не відчувати що на тебе дивляться косо?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
